Спецпроект

В Росії тепер хочуть один підручник з історії для всього СНД

Також депутати Думи та російські історики хочуть створити історичне товариство Росії - "таке, як було до революції".

Депутат Державної думи Росії Володимир Мединський (фракція "Єдина Росія") вважає, що в Міністерстві освіти і науки РФ треба створити комісію з узгодження і підготовки єдиного підручника історії для країн СНД.

Як передає власний кореспондент УНІАН в Росії, про це він заявив, виступаючи в Держдумі РФ.

"Дуже добре, що в нас присутні депутати з братської України, депутати Верховної Ради. Необхідно запропонувати Міністерству освіти і науки (Росії) і, нарешті, створити комісію з узгодження і підготовки єдиного підручника історії для країн СНД і розпочати цю роботу", - сказав Мединський. (Сьогодні в Держдуму прибула делегація депутатів ВР на чолі із заступником голови комітету з питань ПЕК, ядерної політики і ядерної безпеки Миколою Романюком- УНІАН).

У той же час російський депутат заявив, що Росії потрібен єдиний підручник історії для середньої школи, яких на даний момент 35.

"Ми сьогодні спостерігаємо болюче граничне загострення інтересу до проблем історії. У світі продовжується боротьба за розум людей і переписування історії", - зазначив російський депутат.

За його словами, "потрібні чіткі державні історичні орієнтири, історичні канони, особливо якщо йдеться про шкільну освіту і масову освіту".

Депутат нагадав, що в листопаді спікер Держдуми РФ Борис Гризлов зустрічався з найвідомішими російськими істориками, які запропонували створити російське історичне товариство, як було до революції.

"Мені здається, цю ідею вчених, котра являє собою зразок державного підходу до проблем історії, треба підтримати всім фракціям", - заявив Мединський.

Він підкреслив, що ключовий момент сьогодні – питання підготовки єдиного підручника історії для середньої школи Росії.

"Я роздрукував мікроскопічним шрифтом 4 сторінки – це рекомендовані і допущені Міністерством освіти підручники історії для середньої школи на 2011 рік. З них тільки підручників з історії Росії – 35", - зазначив він.

За його словами, такого роду лінійка не просто породжує "сум`яття в головах", а й "для багатьох чиновників є серйозним бізнесом" - і вони заперечуватимуть проти єдиного державного підручника історії.

Нагадаємо, що у жовтні цього року міністр освіти і науки України Дмитро Табачник повідомив, що під час засідання українсько-російської міждержавної комісії прийнято рішення про створення робочої групи у складі вчених-істориків України та Російської Федерації з підготовки навчального посібника для вчителів історії.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.