Спецпроект

В Росії тепер хочуть один підручник з історії для всього СНД

Також депутати Думи та російські історики хочуть створити історичне товариство Росії - "таке, як було до революції".

Депутат Державної думи Росії Володимир Мединський (фракція "Єдина Росія") вважає, що в Міністерстві освіти і науки РФ треба створити комісію з узгодження і підготовки єдиного підручника історії для країн СНД.

Як передає власний кореспондент УНІАН в Росії, про це він заявив, виступаючи в Держдумі РФ.

"Дуже добре, що в нас присутні депутати з братської України, депутати Верховної Ради. Необхідно запропонувати Міністерству освіти і науки (Росії) і, нарешті, створити комісію з узгодження і підготовки єдиного підручника історії для країн СНД і розпочати цю роботу", - сказав Мединський. (Сьогодні в Держдуму прибула делегація депутатів ВР на чолі із заступником голови комітету з питань ПЕК, ядерної політики і ядерної безпеки Миколою Романюком- УНІАН).

У той же час російський депутат заявив, що Росії потрібен єдиний підручник історії для середньої школи, яких на даний момент 35.

"Ми сьогодні спостерігаємо болюче граничне загострення інтересу до проблем історії. У світі продовжується боротьба за розум людей і переписування історії", - зазначив російський депутат.

За його словами, "потрібні чіткі державні історичні орієнтири, історичні канони, особливо якщо йдеться про шкільну освіту і масову освіту".

Депутат нагадав, що в листопаді спікер Держдуми РФ Борис Гризлов зустрічався з найвідомішими російськими істориками, які запропонували створити російське історичне товариство, як було до революції.

"Мені здається, цю ідею вчених, котра являє собою зразок державного підходу до проблем історії, треба підтримати всім фракціям", - заявив Мединський.

Він підкреслив, що ключовий момент сьогодні – питання підготовки єдиного підручника історії для середньої школи Росії.

"Я роздрукував мікроскопічним шрифтом 4 сторінки – це рекомендовані і допущені Міністерством освіти підручники історії для середньої школи на 2011 рік. З них тільки підручників з історії Росії – 35", - зазначив він.

За його словами, такого роду лінійка не просто породжує "сум`яття в головах", а й "для багатьох чиновників є серйозним бізнесом" - і вони заперечуватимуть проти єдиного державного підручника історії.

Нагадаємо, що у жовтні цього року міністр освіти і науки України Дмитро Табачник повідомив, що під час засідання українсько-російської міждержавної комісії прийнято рішення про створення робочої групи у складі вчених-істориків України та Російської Федерації з підготовки навчального посібника для вчителів історії.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.