Спецпроект

Чеський підручник з історії для 9 класу: ось як пишуть про Голодомор

"Неврожай, що про нього ви читали в основному тексті, не міг би спричинити голодомор, якби більшовики не вивезли з сіл практично все збіжжя та харчі".

Завжди цікаво подивитися на себе очима сусідів. Ось як виглядає згадка про Голодомор в Україні 1932-1933 рр. у чеському підручнику з історії для 9-го класу:

"Голодомор, що стався на Україні в 1932–33 рр., був жахливим лихом. Кількість жертв, за деякими оцінками, сягнула 7 млн. На Україні панує погляд, що голодомор штучно влаштували більшовики, а низка фахівців вимагає визнати його умисним геноцидом.

Адже неврожай, що про нього ви читали в основному тексті, не міг би спричинити голодомор, якби більшовики не вивезли з сіл практично все збіжжя та харчі.

Вони були їм потрібні для постачання до міст, що розросталися у зв'язку з розбудовою промисловості. В обмін на збіжжя вони також купували за кордоном устатковання та не в останню чергу накопичували велетенські резерви на випадок війни.

Скан підручника зі згадкою про Голодомор

 Однак зерно через недбале зберігання гнило у сховищах під збройною охороною, тоді як по селах мерли люди, яким військо перешкоджало податися деінде. Окрім того, ухвалено закон про розкрадання державної власності, за яким могли стратити й того, хто підібрав на колгоспному полі кілька колосків.

Становище було таке жахливе, що люди від голоду йшли на людожерство. Влада у відповідь розвішувала оголошення "Їсти мертвих дітей — варварство".

Вихідні дані книжки: Dějepis 9 pro základní školy Nejnovější dějiny. Veronika Válková. Vydavatel SPN-pedagogické nakladatelství, 2009

Джерело: Вільний Форум

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.