Спецпроект

Табачник заборонив учитися за підручником декана юрфаку університету ім.Шевченка

Там є кілька речей, які викликають острах у будь-якої нормальної людини. Там пишеться про те, що росіяни й українці відрізняються в розумовому, етнічному та генетичному сенсах!"

Міносвіти більше не рекомендує "Історію українського права" Івана Гриценка для вивчення у вузах.

Про це заявив міністр освіти Дмитро Табачник в ефірі телеканалу "Інтер", повідомляє "Українська Правда".

"Його (автора) звуть Іван Гриценко, декан юридичного факультету Національного університету ім. Шевченка - найголовнішого університету країни. Підручник, де він керівник авторського колективу, називається "Історія українського права", - сказав він.

"Так, дійсно, там є кілька речей, які викликають острах у будь-якої нормальної людини. Там пишеться про те, що росіяни й українці відрізняються в розумовому, етнічному та генетичному сенсах", - зазначив Табачник.

"Там також йдеться, що в Росії ніколи не було права і багато чого іншого", - заявив міністр.

Він зазначив, що Міносвіти за допомогою рецензій рекомендувало книгу як навчальний посібник для вищих навчальних закладів.

"Я вважаю, що будь-який автор має право на будь-які погляди. Ми зробили тільки одне-єдине: відкликали з цього підручника гриф "навчальний посібник для вузів", - підкреслив Табачник.

"Я можу тільки шкодувати, що в моєму рідному київському університеті пишуть подібні, абсолютно несусвітні, з точки зору не європейських поглядів, не української правової науки, речі", - сказав міністр.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.