Спецпроект

Наші політики все більше люблять насильство. Тепер хочуть побити Табачника

Кендзьор вважає, що Табачник ігнорує історичні аргументи і факти, що суперечать його точці зору, і переконувати його необхідно іншими способами - синцями "під правим і лівим оком".

Депутат від НУНС Ярослав Кендзьор заявляє, що хотів би побити міністра освіти Дмитра Табачника.

Про це він сказав в ефірі телеканалу TBi, повідомляють Українські новини.

За його словами, Табачник ігнорує аргументи і факти, що суперечать його точці зору, і переконувати його необхідно іншими способами.

"Якщо б я був десь поруч з Табачником, ось так як Гримчак був поруч зі Стогнієм, то я б Табачнику дві відзнаки під правим і лівим оком зробив. Бо жодні аргументи ось цьому вченому, жоден фактаж - нічого там не діє" , - сказав Кендзьор.

"Там, можливо, треба таким чином трошки розуму цьому унікальному неуку у багатьох сферах, і в історії в першу чергу... якраз може таким чином нагнати", - додав він.

Депутат вважає, що Табачнику необхідно навчитися поважати історію і мову країни, в якій він живе.

"Якби він (Табачник) був таким серйозним істориком, він би мав знати, що коли нас "визволили" в 1939 році, то перший комендант міста Львова пришпандорив Нептуну на площі Ринок... У нього тризуб, він його дав команду зрізати і приварити туди автомат ППШ", - додав депутат, коментуючи висловлювання Табачника щодо галичан.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.