Спецпроект

УРЯД ПЕРЕДУМАВ ВИГАНЯТИ МУЗЕЇ З ЛАВРИ ЗА ДВА ТИЖНІ

В Міністерстві культури та туризму запевняють, що жоден музей з території Києво-Печерської Лаври не буде відселений, поки йому не знайдуть інше відповідне приміщення.

В Міністерстві культури та туризму запевняють, що жоден музей з території Києво-Печерської Лаври не буде відселений, поки йому не знайдуть інше відповідне приміщення.

Як передає кореспондент УНІАН, про це заявив сьогодні заступник міністра культури і туризму Тимофій КОХАН.

Зокрема, йдеться про Музей історії українського театру та Музей українського декоративного мистецтва.

Т.КОХАН зазначив, що в Мінкультури створено спеціальну комісію, яка займається питанням відселення музеїв з території Лаври, яку очолює особисто міністр культури Михайло КУЛИНЯК.

Що з приводу майбутнього виселення думають лаврські музейники, читайте у розділі "Інтерв'ю"

“Я уповноважений передати позицію міністра культури, міністерства стосовно цього питання. Жоден з музеїв, які зараз знаходяться на території Лаври, не буде відселений, поки для цього музею не буде знайдено адекватне приміщення для експозиції. До цього моменту ніяких переїздів, переселень не буде”, - запевнив він.

При цьому Т.КОХАН висловив думку, що найкраще було б розмістити ці музеї на території “Мистецького арсеналу”, коли його будівництво та облаштування буде завершено.

“Треба будувати музеї. Ну немає зараз в Києві, якщо подивитись, жодного достойного приміщення для перенесення туди таких музеїв”, - наголосив чиновник.

Генеральний директор Києво-Печерського історико-культурного заповідника Марина ГРОМОВА пояснила необхідність вивільнення приміщень, в яких зараз працюють вказані музеї, зокрема, так: “Є питання, яке полягає в тому, що в нас – в Києво-Печерського заповідника – 70 тис. експонатів, які лежать на полицях у фондах Лаври. Ми зараз якимсь чином пробуємо щось зробити… Але у нас немає площі, щоб зробити музей Києво-Печерської Лаври, зробити Музей біблейської книги. Тобто, музеї, які безпосередньо повинні бути в Лаврі…”.

М.ГРОМОВА наголосила, що розуміє, що такі унікальні музеї (театральний та декоративного мистецтва) можуть бути тільки один раз кудись переведені зі своїми експозиціями без втрат колекції.

“І поки не буде знайдено достатнього, достойного приміщення, всі музеї будуть працювати на території Києво-Печерської Лаври і працюють зараз”, - наголосила директор заповідника.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.