Спецпроект

Пошуківці із загону імені отамана Орлика перепоховали 31 солдата Другої світової

Панахиду по убієнних відправив настоятель місцевого храму УПЦ отець Олександр - він є зберігачем колекції для музею імені 65-річчя Перемоги, який будується на території храму.

У Брусилівського районі Житомирщини пройшла церемонія перепоховання загиблих воїнів Великої Вітчизняної Війни, повідомляє сайт Брусилівської РДА.

Останки 31-го бійця знайшли спокій біля обеліска слави у с. Старицьке Брусилівського району. Панахиду по убієнних відправив настоятель місцевого храму УПЦ отець Олександр - він є зберігачем колекції для музею імені 65-річчя Перемоги, який будується на території храму.

Пошукову роботу та ідентифікацію загиблих проводив пошуковий загін імені Отамана Орлика.

Як повідомив "Історичній Правді" керівник загону Володимир Коротя, загиблих бійців Червоної армії було знайдено в селах Старицьке і Ястребна.

У Старицькому знайшли останки 14 солдат і одного офіцера, які загинули в рукопашній сутичці під час штурму німецьких позицій і при наступному артобстрілі.

У Ястребній знайдено останки 16 бійців. "Це була передова, тому дуже багато рваних - руки, ноги, жах...- сказав Коротя. - Один навіть із рубаним черепом від саперної лопатки".

Загиблі воїни належали до 38-ої армії Першого Українського фронту. Бої в регіоні тривали з 6 листопада по 26 грудня 1943 року.

За словами Володимира Короті, за два роки члени загону знайшли та перепоховали 46 воїнів Червоної армії (з них чотирьох вдалося ідентифікувати) і одного німця.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.