Спецпроект

В Севастополі вшанують білогвардійців, які в 1920-ому втекли з Криму

У програмі заходів - панахида, літературно-музичний вечір "Повернутися у Росію - віршами..." і покладання квітів до пам'ятника жертвам білого і червоного терору.

14 листопада в Свято-Володимирському кафедральному соборі Херсонеса відбудеться літургія, а також хресний хід від Володимирського собору-усипальниці адміралів на Графську пристань, де пройде панахида за невинно убієнними в роки Громадянської війни, повідомляє Інтерфакс.

Потім у Севастопольській бухті на траверзі пам'ятника затопленим кораблям будуть покладені вінки на воду.

У той же день в Будинку офіцерів Чорноморського флоту пройде концерт хору Московського Стрітенського чоловічого монастиря.

15 листопада пройдуть два літературно-музичних вечори "І гнав над білим Кримом морозний вітер хмари" і "Повернутися в Росію - віршами ...".

17 листопада відкриється виставка "Севастополь у роки Громадянської війни та іноземної воєнної інтервенції", а 18 листопада у Володимирському соборі-усипальні адміралів відбудеться "панахида за невинно убієнними в роки громадянської війни, покладання квітів до пам'ятної меморіальної дошки на Графській пристані, до пам'ятника на кладовищі комунарів, до пам'ятника жертвам білого і червоного терору, а також пройде концерт-реквієм для учасників заходів та мешканців Севастополя".

Історична конференція "90-річчя виходу частин російської армії і цивільних біженців із Криму" відкриється у Михайлівській батареї 19 листопада і триватиме два дні.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.