Спецпроект

У Європі відзначили день перемир’я

У Європі відзначили день перемир'я. У Парижі в четвер поклали квіти до пам'ятника невідомому солдату під тріумфальною аркою. У містах Великобританії пройшли пам'ятні церемонії.

За океаном, у Сполучених Штатах також відзначали день ветеранів. 11 листопада в Європі згадували загиблих у двох світових війнах. Саме цього дня у 1918 році настало перемир'я у кривавій війні, що забрала життя 10 мільйонів солдат і офіцерів різних національностей.

Дев'яносто два роки тому о 5-й годині ранку Німеччина погоджується на перемир'я, підписавши про це угоду з Францією у залізничному вагоні на коліях у Комп'єнському лісі.

За цією угодою, Перша світова війна припинена, німці повинні покинути окуповані території. В окопах панує радість. На вулиці Парижа, Брюсселя, Лондона та Нью-Йорка вийшли мільйони людей, щоб святкувати завершення смертельної агонії, яка від 1914 року поглинула весь цивілізований світ. Тим часом, на деяких фронтах все ще гинуть солдати й офіцери, а остаточний мир укладуть кількома місяцями пізніше у Версалі.

За підрахунками істориків, цей, один із наймасштабніших збройних конфліктів в історії людства, разом із епідеміями та голодом забрав життя 20 мільйонів людей.

Живих свідків та ветеранів Першої світової війни в Європі майже не залишилося. Останній учасник воєнних дій з-поміж бельгійців помер у 2004 році.

Реконструкцію різанини в окопах Бельгії дивіться у розділі "Відео"

Тим часом, патріотичні церемонії, релігійні служби, хвилини мовчання та поминальні дзвони у багатьох європейських країнах у четвер стосувалися всіх без винятку загиблих і в Першій, і в Другій світових війнах.

Ритуальне покладання вінків до могили Невідомого солдата зранку здійснили і в Брюсселі. Відомий історик з університету міста Льєж Франсіс Балас розповів, що ця могила з'явилася не випадково і стала одним із численних місць пам'яті за загиблими воїнами.

"Цього невідомого солдата у 1922 році вибрали з-поміж 5 ексгумованих останків офіцерів, що не були ідентифіковані, - каже Франсіс Балас. - Домовини виставили на залізничній станції міста Брюге, і незрячий ветеран навмання поклав лавровий вінок на одну з них. Таким чином, обрали одного, а решту чотири тіла з почестями поховали на цвинтарі у Брюге".

Бельгійський історик додає, що поховання невідомого солдата у Брюсселі біля підніжжя Колони Конгресу відбулося 11 листопада 1922 року рівно об 11-й годині. Тодішній король Бельгії Альберт, що з родиною брав участь у церемонії, оголосив хвилину мовчання по всій країні. Спинялися й знімали головні убори навіть випадкові перехожі.

"Тоді, після символічного гарматного пострілу, у кожній церкві держави залунали поминальні дзвони", - розповідає Франсіс Балас.

Джерело: Радіо Свобода

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.