Спецпроект

Росія приватизує... князя Рюрика

Де відбудуться урочистості з нагоди 1150-ліття російської державності? Претендентів - три. Києва, слава Богу, серед них немає)

Представники російської громадськості та депутати Державної Думи РФ "озаботились" цікавим історичним питанням - звідки саме прибув у місто Стара Ладога варязький князь Рюрик? Для з'ясування буде скликано спеціальну наукову конференцію. Про це заявила Людмила Губчевська, директор історико-архітектурного музея-заповідника.

Річ у тім, що віднедавна історики, при сприянні Кремля, активно просувають ідею Старої Ладоги, що нині є райцентром у Ленінградській області, як "древньої столиці Русі". Київ, який опинився поза кордонами сучасної Росії, на цю роль підходить не дуже. Задіяно чималі сили та ресурси, щоб довести співгромадянам віднайдення нової столиці.

Раніше "Общественная палата" Ленінградської області звернулась до вищої влади з закликом провести урочистості з нагоди 1150-річчя російської державності саме в Старій Ладозі. На думку археолога Анатолія Кірпічнікова, який посилається на "Повість минулих літ", саме в Ладогу в 862 році прибув князь Рюрик. 

На славу "столиці Древньої Руси" висунули претензії також російські міста Великий Новгород та Ростов Великий.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.