Спецпроект

На розкопках загинув ізраїльський археолог, який знайшов гробницю Ірода

Нещасний випадок з 76-річним професором Ехудом Нецером стався на місці його головного відкриття - в стародавньому кріпосному комплексі Іродіон, який в I столітті до нашої ери був резиденцією царя Ірода.

Ехуд Нецер - один з найвідоміших ізраїльських археологів, що знайшов гробницю іудейського царя Ірода - помер від травм, отриманих в результаті падіння на розкопках, повідомляє "Корреспондент".

За даними ізраїльських ЗМІ, вчений, який керував черговою експедицією, оперся на перила, ті не витримали, і Нецер впав з великої висоти. Отримані травми стали смертельними: археолог помер напередодні ввечері в одній з єрусалимських клінік.

Нецер - автор багатьох резонансних археологічних відкриттів, але найбільшу популярність йому принесла знахідка в 2007 році розбитого саркофага царя Ірода.

Ставленик Риму, Ірод I Великий правив Іудеєю впродовж 34 років. Він прославився грандіозними будівельними проектами і нещадністю до своїх політичних опонентів. Християнська традиція приписує йому наказ знищити всіх немовлят чоловічої статі при звістці про народження Ісуса.

Останньою знахідкою Нецера стала царська ложа особистого театру царя Ірода, яку дослідник знайшов в околицях Єрусалиму.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.