Спецпроект

В РОСІЇ ВИДАДУТЬ СВОЮ ВЕРСІЮ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Розбіжності в думках в українських і російських істориків існують щодо питання походження державності, оцінки Переяславської раді, оцінки революції 1917 року та національних рухів.

В середині наступного року може бути видана російська версія історії України, заявив директор Інституту загальної історії РАН, академік Олександр Чубар'ян.

"Мої колеги з Інституту історії висловили бажання видати нашу версію історії України. Зараз рукопис готовий. До середини наступного року книжку буде видано. Потрібно ще експертизу провести", - сказав Чубар'ян "Інтерфаксу" у Москві у четвер.

Він повідомив, що його колеги давно співпрацюють із українськими істориками.

"Раніше були видані "Нариси історії Росії", написані нашими колегами й перекладені на українську мову. Потім "Нариси історії України" були переведені на російську і видані в нас. Тепер ми вирішили створити таку книгу. Я її не читав, однак не думаю, що щодо неї будуть скандали. Зрештою, можна давати різні точки зору на одне питання", - сказав Чубар'ян.

Він зауважив, що розбіжності в думках в українських і російських істориків існують щодо питання походження державності, оцінки Переяславської раді, оцінки революції 1917 року та національних рухів.

Чубар'ян також повідомив, що зараз ведеться активна робота зі створення російсько-українського навчального посібника для вчителів історії.

"Учора ми обговорювали з українськими колегами можливі схеми. Ми готові запропонувати 25 тем, вони підготували близько 20. Досить важко було підібрати теми, поки ми намітили перший модуль - "Повсякденне життя Росії й України у XX столітті". Він включатиме культуру, науку, освіту. Але поки ця тема не затверджена", - підкреслив вчений, додавши, що покищо немає домовленості про те, "у якому обсязі буде книга, як її писати".

Напередодні про ідею спільно підручника розповідав міністр освіти Дмитро Табачник.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.