Спецпроект

Колумб не привозив сифіліс до Європи - сенсаційна знахідка

У Лондоні відкопали вчені знайшли сім людських скелетів, вигляд яких свідчить про те, що за життя їхні власники страждали на сифіліс.

Британські археологи зробили відкриття, що ставить під сумнів популярну в науковому середовищі гіпотезу , нібито сифіліс приїхав до Європи з Нового Світу на каравелах Христофора Колумба.

Вищезазначена гіпотеза заснована на тому, що перша в Європі епідемія сифілісу, свідчення про яку дійшли до наших днів, мала місце в самому кінці XV століття, невдовзі після завершення експедиції Колумба (1492-1493).

Проте під час недавніх масштабних розкопок у Лондоні вчені знайшли сім людських скелетів, вигляд яких явно свідчить про те, що за життя їх власники страждали на це венеричне захворювання, повідомляє сайт "Світова географія" .

Два з виявлених скелетів були поховані між 1200 і 1250 роками, а п'ять інших датуються 1250-1400 роками. Поряд з останками хворих були знайдені й інші скелети, а також різні предмети, в тому числі монети, що дало вченим додаткову можливість переконатися в правильності датування, заснованого на даних радіовуглецевого аналізу.

Всі сім скелетів були поховані у частині сучасного лондонського Іст-Енду, де за часів Римської імперії розташовувалося кладовище, а пізніше стояв найбільший в середньовічній Англії госпіталь, відомий під назвою Шпиталь Святої Марії, пацієнтами якого, найбільш імовірно, були всі семеро сифілітиків.

"Добре збережені скелети жертв захворювання свідчать про те, що всі ці люди відчували за життя сильні болі", - розповів фахівець всесвітньо відомого Лондонського Музею Брайан Коннелл. Зокрема, серед семи скелетів виявлені останки 10-річної дитини, якій хвороба, швидше за все, дісталася у спадок від матері.

За словами Коннелла, череп хлопчика, який мав би бути гладким, нагадує місячний пейзаж, а зуби в нього росли під кутом 45 градусів до щоки. Крім того, нещасна дитина, ймовірно, була сліпою.

Страшна знахідка свідчить про те, що Колумб і його команда не мають жодного відношення до появи сифілісу в Європі, а те, що час першої задокументованої епідемії захворювання пов'язували з періодом відкриття Америки, - не більш ніж випадковість.

"Люди завжди шукали тих, на кого можна покласти провину", - відзначив учений, нагадавши, що англійці здавна називали сифіліс "французькою хворобою", в той час як, наприклад, у Нідерландах він був відомий як "іспанська хвороба".

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.