Спецпроект

Російсько-німецьке кіно про 90-річного "нациста" на прізвище Дем’янюк

Поки в Німеччині триває, без надії бути завершеним, процес за звинуваченням колишнього охоронця концтабору «Собібор», 90-літнього Джона (Івана) Дем’янюка у злочинах проти людяності, у Москві вже знають – хто є who.

Відомий російський теледокументаліст Леонід Млечін зняв чергову серію у своєму викривальному антинаціоналістичному циклі. Як повідомляє сайт «Историческая память», новий фільм «Предатели. Карьера охранника Демьянюка» 28 жовтня демонструватимуть у бібліотеці Московського єврейського общинного центру.

Тим часом судове засідання в процесі Дем'янюка знову відкладено. І знову через незадовільний стан здоров'я підсудного. Раніше мюнхенський суд визнав обвинуваченого осудним. 

Справа тягнеться вже понад 30 років. Ізраїльський суд у кінці 1970-х не зміг довести, що колишній червоноармієць з Вінничини і наглядач-садист на прізвисько «Іван Грозний» - одна особа. Американська феміда покарала його позбавленням громадянства за неповідомлення під час натуралізації важливих подробиць про службу в охороні нацистських таборів.

88-річним Дем'янюк був виданий Німеччині. Прокуратура вважає доведеним факт його служби в кількох нацистських таборах і співучасть у вбивстві 29 тисяч єврейських в'язнів у «Собіборі».

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.