Спецпроект

У Молдові вулицю назвали іменем соратника Гітлера

Влада селища Кодру, передмістя столиці Молдови Кишинева, ухвалила рішення про надання одній з вулиць імені румунського диктатора часів Другої Світової війни Іона Антонеску.

Примар (глава адміністрації) Кодру Віталій Мазур пояснив , що рішення пов'язано з тим, що саме на цій вулиці деякий час жив маршал Антонеску, "неофіційно мешканці так і називають її - там, де вілла Антонеску".

Не всі, однак, підтримали "відновлення історичної справедливості". Жителька Ріта Бабіна протестує - "Антонеску був товаришем по зброї Адольфа Гітлера – це люди, які мали угоду з дияволом, несли смерть і кров".

Представники Єврейського конгресу Молдови заявили, що мають намір звернутися до суду, бо, на їхню думку, присвоєння кварталу в селищі Кодру імені "нацистського злочинця" є блюзнірством і політичною короткозорістю.

1946 року колишній кондукатор Антонеску був розстріляний за вироком трибуналу як військовий злочинець. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.