Друга світова війна стала величезною травмою для Європи, і весь політичний розвиток після її завершення — один великий запобіжний захід проти повторення катастрофи такого типу. Після нацизму такі теми, як європейська культурна ідентичність чи її вкорінення у людському "субстраті", неможливо обговорювати інакше, як рішуче заперечивши.

Об одинадцятій ночі 10 травня 1933 року на площі Опенплац у Берліні та ще в 90 різних містах Німеччини палали книжкові багаття, організовані студентськими спілками за підтримки НСДАП. Книжкові вогнища сформували нацистам репутацію "культурних варварів" та стали могутньою метафорою культурного знищення, що затьмарила інший, більш неприємний факт — нацисти робили набагато більше, ніж просто знищували книжки — ними також керувала фанатична одержимість колекціонувати та володіти знаннями.

Автор обрав саме таку дослідницьку стратегію: по-перше, доглибний аналіз причин (чому?), потім збір актуального анамнезу (що і як?) й зрештою «рецепт» ‒ спроба окреслити ймовірні «здорові» сценарії розвитку історичних подій (якби). Його книга про минуле, теперішнє і про майбутнє також.

Можливо, звучить банально, але Петро Шелест - «син свого часу». Звідси його «радянськість». Проте він був і сином України. Звідси його «українськість», яку, звісно, не слід гіперболізувати

18 квітня 1951 року представники Франції, Італії, Німеччини та країн Бенілюксу уклали Угоду вугілля і сталі. "В останню хвилину" в угоду внесли стільки змін, що на момент урочистого підписання офіційного тексту ще не було. Шість міністрів підписали чистий аркуш паперу. Дух згоди поручився за її літеру. Європа почалася з чистого аркуша.

Гітлер довго-довго мав усі шанси виграти війну, і програв її не тому, що став слабшим. Він просто нікому не вірив, перекидав війська зі стратегічно важливих місць в інші, убивав незгодних із ним генералів, а весною 1945-го, коли всі вже просто никали свої сім’ї, де лише могли і не слухали божевільного фріка, він захопився вивченням гороскопів.

Уродженка Києва Ґолда Меїр ще в дитинстві переїхала до Америки, де долучилася до партії трудових сіоністів. У 1917 році Британія в Декларації Бальфура оголосила, що Корона докладе всіх зусиль до створення національного осередку для єврейського народу в Палестині, що відкрило шлях до імміграції євреїв та здійснення мрії Ґолди — власноруч долучитися до розбудови єврейської держави.

Про цю книжку має знати вся Україна. Не тільки задля того, аби усвідомити події недавнього минулого, але насамперед задля того — аби не повторилося. А повторитися може. Судячи з тих зусиль, які вкладає Москва у «гібридну війну» проти України — повторення пережитого цілком можливе

Епоха олігархів бере свій початок 10 березня 1985 року, коли помер Чєрнєнко, Генеральний секретар ЦК КПСС. На зміну йому прийшов Горбачов, який зініціював революційні перетворення, що наблизили кінець соціалістичного експерименту.

У 1809 році земля фінів стала частиною "єдіної і нєдєлімої" Російської імперії. Серед решти окупованих імперією народів фіни користувалися упривілейованим становищем — мали власний сейм, монету, залізницю та армію. Культурні зв'язки фінів із Росією були слабкими, країна розвивалась у руслі західноєвропейських течій.

Сучасна здорова боротьба за національне відродження й расову рівність – це не примха історії, а неминучий поступ людства. На перешкоді цьому поступу стоять ті, хто, здобувши собі переваги, не жаліють зусиль для того, щоб не допустити до світового життя так звані неісторичні й плебейські народи, всіляко компрометуючи їх і не зупиняючись перед наклепами на їхні зусилля.

Традиційний єврейський наратив полягав в тому, що українці — вроджені антисеміти, які століттями переслідували євреїв, чия історія в Україні — один суцільний погром. Натомість, євреї для українців — улесливі прислужники накинутої колоніяльної влади, визискувачі, кровопивці, попихачі росіян та більшовиків, які віками гнобили та експлуатували українське село.