Спецпроект

Від Африки до України. "Yanukopedia" Сергія Руденка

"Янукович, по словам Анны Герман, как Африка – думаешь, что знаешь о ней все, но после близкого знакомства меняешь свое представление о континенте. За десять лет о нем сказано и написано многое. Я попытался расширить наше представление о "континенте Янукович".

Будучи поетом за покликом душі, але офіційно вважаючись публіцистом, автор цієї книжки завжди умів суміщати романтичний погляд на історичну дійсність з прагматичним підходом до реальності  наших буднів.

Ось і цього разу, видаючи чергову книгу-досьє з химерною назвою "Yanukopedia", Сергій Руденко обрав відповідний формат історико-культурного лексикону, який дозволяє приглянутися до такого явища, як "політика" з точки зору не зарозумілого аналітика, а з позиції звичайного обивателя, якого цікавить насамперед побутові деталі з життя народних обранців.

Янукович: "Долой своеволие и безнаказанность чинуш!" Агітка 1990 року. ФОТО

На відповідний лад, притаманний актуальній наразі "історії повсякдення", налаштовує вже переднє слово автора до його аналітичного творива:

"Виктор Янукович, по словам Анны Герман, как Африка – думаешь, что знаешь о ней все, но после близкого знакомства меняешь свое представление о континенте. За десять лет, которые Янукович присутствует в высшей политической лиге, о нем сказано и написано многое. И о его судимостях, и о его друзьях, и о его соратниках, и о его отношении к оппонентам, и о многом другом. Словом, Африка, – как она есть. Я попытался расширить наше представление о "континенте Янукович". А точнее – систематизировать информацию о нем. Со временем ведь многое забывается – поступки, высказывания, эмоции". 

 

Справді, у збірці фактів Сергія Руденка з життя наського політичного бомонду, а також безпосередньо нинішнього президента України, чимало згадок про важливі (гіркі, кумедні, але все одно вікопомні) віхи на шляху до точки кипіння, на якій закінчується аналітика і починається "живе" життя абсурду.

Тут навіть славне ім’я Донцов опирається історичній правді-дійсності, витворюючись на химерного "однокласника Виктора Януковича, автора стихотворения "Виктор ты наш лучезарный": "Виктор, ты цвет наш и знамя, / С тобой мы пойдем на врагов! / Веру принес в народ, / Счастье, свободу и кров".

Агітпроп за Януковича 2004 року. ФОТО

Здається, у попередніх книжках-досьє Руденка – "Вся президентська рать", "Вся прем’єрська рать", "Вся Юліна рать", "Уряд Юлії Тимошенко", "Чоловіки Юлії Тимошенко", "25 багатіїв України" – цього "живого" компоненту було менше, і не дивно, що зі своїм новим дітищем автор енциклопедії вирішив бути ближчим до народу, виклавши свій твір у вільному доступі на сайті "Буквоїд".

Народ, як знати, відповів взаємністю, і вже сьогодні вільно буде зауважити, що "Yanukopedia" Сергія Руденка за кілька тижнів стала справжнім бестселером, адже від 18 травня, коли вона з’явилася в Інтернеті, з нею ознайомилось близько 30 тисяч читачів.

Отже, "Yanukopedia"  – це не лише максимально зібрана інформація про Віктора Януковича, як запевняє автор, пропонуючи "220 фактов и персон, связанных с прошлым и настоящим Президента", але й чимало фактів-імен-ситуацій, які творять небуденну історію з повсякденного буття президентської кузні кадрів.

Причому робиться це у доволі простий, але незвичний для нашої історіографії спосіб. Адже за всі часи наша влада намагалась наділити споживача історичною свідомістю, охопивши своїми власними ідеями геть увесь світ: від кабінету генсека до колгоспної клуні.

Анти-Герой Янукович

Щоб у піснях співалось про що завгодно, але обов’язково на тлі чи то "радянської", а чи "незалежної" епохи. Тобто до уваги брався ментальний резонанс, а не професійні якості того чи іншого виконавця.

Ось і автор енциклопедії мовить про те саме, тлумачачи свій метод архівування реальності: "Час минає і все дуже швидко забувається. У тому числі – і те, як наші зірки естради брали участь у передвиборчих турів. І не лише агітували за них, але й демонстрували свою політичну позицію. Я виклав усю інформацію про підтримку Віктора Януковича зірками естради на президентських виборах 2004 та 2010 років. Енциклопедія містить і висловлювання зірок про нинішнього президента України".

З цього приводу не зайве буде згадати, як зазвичай усе пояснюється соціологією мистецтва, звідки у нас походять дивні призначенням на високі конкурси, на широкий розголос, на обов’язкову славу.

Так, за однієї влади у фаворі була Руслана, за другої – "Ґринджоли", за третьої – взагалі Наталя Могилевська. До чого тут музика, спитаєте?

Від Брюховецького до Януковича? Спільні долі політиків

До речі, крім безлічі офіційних і не дуже фактів про чинного президента України (найбільш зворушливо виглядають згадки про його улюблені пісні, коронні вислови та іншу романтику буднів), у нинішній книзі-досьє Сергія Руденка править бал культура. І насамперед, даруйте, спорт.

Тут і плавчиха Яна Клочкова, і гімнастка Лілія Подкопаєва, і футболіст Андрій Шевченко, і навіть тренер Олег Блохин. Хоча, вистачає також вищезгаданих діячів мистецтв. Наприклад, Ірина Білик і Ані Лорак, Альона Вінницька та Іво Бобул, Кузьма Скрябін і Руслана Лижичко, Наталя Могилевська і Таїсія Повалій.

Заодно пом’януто також класиків літератури на зразок Анни Ахматової, Антона Чехова, Ісака Бабеля і навіть Гулака-Артемовського, які у книжці так само присутні, завдяки згадкам про них нашого Президента. Першого з них він заримував зі своїм земляком Ахметовим, другого коронував у поети, третього вивів у діячі міжнародного руху, а четвертого назвав Гулаком-Артемівським.

2004: Янукович обзиває Ющенка "боягузом і "базікалом"

Загалом з огляду на дистанцію між Бабелем і Бебелем – тобто через особливості "національної" культури – згадувана тут відстань від Африки до України не видається аж такою великою, якщо глянути на неї крізь аналітичні окуляри історії повсякдення. А воно ж, це повсякдення (а точніше його людське наповнення), зазвичай мінливе не лише у політичному аспекті, але також у культурно-історичному, якому приділено чимало уваги у дослідження Сергія Руденка.

Так, наприклад, інформації про видатних і не дуже осіб зі світу мистецтв, які заграють з номенклатурними темами у своїй творчості, в якій, знов-таки, "національний" контекст вкотре сходиться з "державним" бомондом, "Yanukopedia" містить доволі.

Всю політичну кар'єру Віктора Януковича супроводжують якісь кумедні історії та символи. Дивіться "яєчний теракт" проти Федоровича у розділі "Відео"

Скажімо, таке: "Во время Оранжевой революции Кузьма был предан обструкции со стороны коллег и поклонников Виктора Ющенко. Против него выступили даже два участника группы "Скрябин" – Сергей Гера и Ростислав Домишевский, которые покинули Кузьму. В 2010 году певец признался, что в 2004 году его заставили агитировать за лидера Партии регионов: "Я бы и пять лет назад не ездил за Януковича. Просто тогда канал "Интер" поставил меня перед выбором: или я еду в тур за Януковича, или они вычеркивают меня навсегда из эфиров. А для музыканта отсутствие эфира равносильно ауту".

Можливо, для автора енциклопедії засилля історичних фактів, які викидають його з реальності до царства державного абсурду, теж було незносним, і він зважився на чергову ін’єкцію читацької уваги?

Вплив Сонця на історію. Чому Лівія і скільки часу лишилося в Януковича?

Хай там як, але читачеві від цього не легше, бо навіть знайомлячись з культурним буттям наших державників, він все одно стикається з метафізикою історичної правди-матки, замішаної на постмодернізмі.

Пригадуєте, як її висловлено у "Дні опричника" Володимира Сорокіна? "Що з Росією буде?", – питають там стару пророчицю. "Будет ничего", – запевняє вона. Хіба не оптимістичний прогноз?

Те саме у випадку вже з нашим рідним «національним» контекстом. Так, "Yanukopedia" містить згадку про книгу Віталія Спажука "Жизнь под знаком факториала", автор якої, як значить Сергій Руденко, "представил читателю Виктора Януковича в неожиданном ракурсе".

Янукович - президент-2004. Знищений номер "Урядового кур'єру"

І зокрема у ракурсі вищезгаданої пророчиці: " – Что же будет со страной,  Виктор Федорович? – спросил я убитым голосом. Он резко поднялся с кресла, отошел к окну, задумался...  А может,  просто успокаивался, потому что, вернувшись, заговорил уже в спокойном тоне: – Восточная мудрость гласит: "Из каждой ситуации всегда есть больше, чем два выхода".

Хай там як, але найкращий вихід – це, як відомо, вхід, і увійти до химерного світу енциклопедії Сергія Руденка варто хоча б для того, щоб не заблукати у лабіринті політичних реалій нашого сьогодення.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.