Спецпроект

"На гребені боротьби. Діяльність В'ячеслава Чорновола у другій половині 1980-х рр."

Книга становить цінність як для наукової спільноти, так і для суспільства в цілому, оскільки в ній розкрито суттєві, ще не піддані науковому аналізу, моменти нашого недавнього минулого, рельєфно подано діяльність відомого політика та журналіста.

Нещодавно трапилася цілком неординарна подія - було опубліковано перше змістовне дослідження про діяльності видатного політичного і державного діяча, лідера Народного руху України, людину, яку по праву зараховують до числа Великих Українців - В'ячеслава Чорновола.

Книжка називається „На гребені боротьби. Діяльність В'ячеслава Чорновола у другій половині 1980-х рр.". Її автором є молодий київський історик Василь Деревінський. Знаковість виходу книги полягає в тому, що до цього не було жодної ґрунтовної наукової чи публіцистичної публікації про здійснювану В. Чорноволом діяльність в ході українського національного відродження другої половини 1980-х років. Більше того, вся його багатогранна робота висвітлена на сьогодні лише фрагментарно в поодиноких книгах і статтях. Хоча, існує значний фактичний матеріал про нього, який ще не став об'єктом зацікавлення дослідників нашої минувшини, про що свідчить видання перших шести томів десятитомника праць В. Чорновола.

Книга розпочинається викладом матеріалу про відновлення активної громадсько-політичної діяльності, після повернення з ув'язнення та заслання. Тут проаналізовано відкритого листа В'ячеслава Чорновола до генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова. Важливість документу полягає в тому, що він, подібно як і праці В. Чорновола про радянські політичні репресії 1960-х рр., теж спричинив великий резонанс в СРСР і поза його межами. Фактично став заявою українських політв'язнів про відновлення активної діяльності в Україні легальнодіючої політичної опозиції, а також чи не найвсесторонішим і найглибшим відзивом українського патріота про горбачовську "перебудову".

Розглянуто в книжці діяльність В. Чорновола зі створення позацензурного журналу другої половини 1980-х рр. - "Українського вісника" , розкрито його програмові завдання та зміст. Подано як відбувалося формування редакційної колегії журналу, в яких умовах здійснювалась підготовка і випуск "Вісника" та який він зробив вплив на становлення незалежних українських ЗМІ й активізацію громадськості.

Значну увагу в книзі присвячено висвітленню діяльності Чорновола зі створення та становлення Української гельсінської спілки, як організації, що відіграла значну роль у поступі українського народу до державної незалежності. Досліджено причини та особливості утворення УГС, проаналізовано її програмний документ, розглянуто діяльність. Відображено внесок В. Чорновола у заснування і розгортання роботи прес-служби Спілки, яка зробила значний внесок у ефективність роботи УГС.

З широкого кола питань, якими займався В. Чорновіл у другій половині 1980-х рр., привертає увагу і потребує належного опрацювання його роль у створенні Народного руху України. Тож, в книжці розкрито ставлення Чорновола до потреби утворення Руху, досліджено його вплив на становлення цієї потужної української організації. Своє місце в праці знайшло висвітлення участі політика у виборчих кампаніях народних депутатів  у 1989 р. та до Верховної Ради СРСР УРСР у 1990 р.

В праці звернута увага й на те, якими методами і засобами радянська влада намагалася знешкодити й зломити нестримного лідера, відображено результати такої її діяльності та ставлення до цих дій громадськості.

Слід додатково наголосити, що запропонована читачам книга становить значну цінність як для наукової спільноти, так і для суспільства в цілому, оскільки в ній змістовно розкрито суттєві, ще не піддані глибокому науковому аналізу, моменти нашого недавнього минулого, рельєфно подано діяльність В'ячеслава Чорновола. Тому не викликає сумнівів, що книга стане в пригоді як науковцям, так і широкому колу читачів, посприяє поглибленню осмислення цієї непересічної постаті.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.