Спецпроект

Російський імперіалізм. Вперше - українською мовою

Ця збірка статей провідних істориків світу розкриває розкриває саму сутність російського імперіалізму, починаючи від причин імперіалістичної поведінки Росії в історичному контексті й закінчуючи втіленням російських імперіалістичних планів у різних куточках імперії.

Книга за редакцією добре відомого як в Україні, так і за її межами історика, професора Ратґерського університету в США Тараса Гунчака "Російський імперіалізм від Івана Великого до Революції" побачила світ у 1974 та 2000 роках у США. Її досі не було перекладено українською, хоча саме для України вона має надзвичайно важливе значення.

Книга охоплює період від розпаду Монгольської імперії до більшовицької революції, проте містить проекції і на сучасність.

Зважаючи на той факт, що Росія й досі підтримує свій імідж імперії і намагається будь-якими методами втримати ті території, що стали російськими в результаті експансії (у тому числі й Україну), ця тема лишається актуальною для всіх пострадянських республік. Імперії, на думку Тараса Гунчака, тяжко розпрощатися зі своїм минулим.

Книгу видано 2010 р. Видавничим домом "Києво-Могилянська академія" за підтримки Наукового Товариства ім. Шевченка в Америці з Фонду ім. Олени Джуль.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.