Спецпроект

"Полкь Прилуцкій" - репринт про адміністративну одиницю Гетьманщини

У Чернігові відбулася презентація унікальної праці видатного українського історика Олександра Лазаревського «Полкь Прилуцкій», том перший, репринтне видання 1902 року та ювілейного 5-го числа часопису «Прилуки. Фортеця». Обидва видання надруковані у київському видавництві «2print».

- Колись у газеті «Сіверщина» я писав, що Прилуки стають культурною столицею Чернігівщини - такими словами розпочав представлення гостя голова обласної організації товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Василь Чепурний, - прилучанам це сподобалося, чернігівці це взяли під сумнів. Але насправді у Прилуках відбуваються культурні явища «на голову вищі», ніж у Чернігові.

Наприклад, відреставрована історична частина Прилук. У Чернігові ж про це ведуться тільки розмови, немає і серйозного туристичного путівника, хоча б на рівні довідника «Чернігівщина: енциклопедичний довідник» 1990 року видання.

А в Прилуках щопівроку виходить унікальний журнал, який вже став культурним явищем далеко не місцевого масштабу.

Унікальним виданням є і перший том бібліотеки часопису «Прилуки. Фортеця» «Прилуцький полк» Олександра Лазаревського.

Професор Києво-Могилянської академії, історик, о.Юрій Мицик вже роки два назад ділився планами щодо видання досліджень Олександра Лазаревського. Нині це здійснили прилучани.

 

 

При тому, що інститут історії, етнології та правознавства ім.О.М. Лазаревського знаходиться все ж таки не в Прилуках, а в Чернігові. Є в цьому певна іронія долі. 

У ювілейному випуску часопису «Прилуки. Фортеця», - зазначив редактор Ігор Павлюченко , - можна прочитати дослідницькі статті та легенди з історії міста Прилук, нові факти з біографій відомих прилучан, дізнатись про археологічні артефакти приудайського краю, познайомитись із талановитими художниками, поетами, прозаїками.

До речі, історія пошуку оригіналу для репринтного видання розвивалася майже в детективному жанрі. Як виявилося, у Чернігові воно відсутнє і знайти його досить складно.

- Те видання «Прилуцького полку», яке дістали мені друзі в Києві, - зізнався пан Ігор, - знаходиться в досить «плачевному» стані. Його взяли «під чесне слово» і потім повернули назад. Нині книги Олександра Лазаревського - бібліографічна рідкість. Цікаво, що на пошук та видання історичної праці пішов рівно місяць. Такий термін у видавництві називали фантастичним, але ми здійснили задумане.

Олександр Лазаревський, що жив у другій половині 19-го століття, збирав протягом багатьох років документальні матеріали, які пізніше втілив у наукову працю.

Автор мав намір підготувати її в 10-ти томах, присвятивши кожному існуючому в Україні полку окремий том.

Але за життя написав лише три томи, присвячені Стародубському, Ніжинському та Прилуцькому полкам. Четвертий том, присвячений Полтавському полку, історик закінчити не встиг - перешкодила смерть.

На сьогодні ці книги надзвичайно рідкісні, адже вийшли на початку 20-го століття. Першими перевидали «Опис Стародубського полку» росіяни, (видавництво «Беловодье» 2007 рік), потому цю справу продовжив меценат і благодійник Юрій Коптєв, який до Дня міста Прилуки започаткував новий проект: бібліотеку журналу «Прилуки. Фортеця».

В ній і вийшов друком перший том «Полк Прилуцький». Книгу було безкоштовно передано до бібліотек Чернігова та Прилук, вручено присутньому на презентації Сергію Лаєвському, директору Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського.

Окрім змістовних статей з археології, у часописі вміщено частину «Черниговского наместничества топографического описания» Афанасія Шафонського, присвячену Прилуччині.

Посприяли у здійсненні видання і чернігівці: краєзнавець Олександр Ясенчук та історик Ігор Ситий. Їхні статті можна також прочитати в журналі.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.