Ця книжка не лише про Пєрацького, а й про усю боротьбу українців із польською та частково совєтською окупаційними владами впродовж першої половини ХХ століття. Тут увесь шлях – від Мирослава Січинського та його замаху на Потоцького до спроби ліквідації Юзефа Пілсудського Степаном Федаком-молодшим. Українські бойкоти та саботажі польської окупаційної влади та жорстокі відповіді з її сторони. Полонізація освіти та вбивство освітнього куратора Собінського – Романом Шухевичем та Богданом Підгайним.

Українська фольклористка й антропологиня Дар’я Анцибор у своїй книзі «Дреди, батли і "стіли"», яка вийшла у видавництві Лабораторія, дослідила, як українська молодь впродовж століть виборювала своє право на культурну ідентичність — від перших течій в періоди імперських та радянських часів й аж до незалежності.

Якось після ліквідації українськими спецслужбами зрадника Іллі Киви поблизу Москви та одного з колаборантів, Олега Попова, в окупованому Луганську російська пропагандистка Ольга Скабєєва з подивом, змішаним чи то зі страхом, чи з обуренням, запитала: "Це що, "Моссад"?".

Криворівня стала «українськими Атенами» з легкої руки етнографа Володимира Гнатюка. Йшлося не так про географію власне цього верховинського села, як про географію тих, хто приїжджав сюди літувати. А це була вся хрестоматія з української літератури, а ще творча інтелігенція з інших царин. Іван Франко, Ольга Кобилянська, Осип Маковей, Іван Труш, Михайло Грушевський, Леся Українка, Марко Черемшина, Наталя Кобринська, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник і багато інших обирали для свого відпочинку саме Криворівню.

Як і 90 років тому, сучасна політика Кремля має ознаки геноциду від перших місяців повномасштабного вторгнення. Тепер на карту поставлене саме існування незалежної України. Щоб ми не погоджувалися на «заморожування конфлікту», на чому агресор зосереджує колосальні пропагандистські зусилля, треба розуміти, чим загрожує кремлівський геноцид наших днів.

Багато хто із Вас читав, або може просто чув про «Пригоди бравого вояка Швейка». Упевнений, що у будь-який час та у будь-якому війську були, є і будуть свої Швейки. Так, часами, в ЗСУ виділяють такого собі «солдата Пупка». Такий національний герой був у війську й у Другу світову війну, належав він до Дивізії «Галичина» й звали його Селепко Лавочка.

Що таке «Медоловка», а що засіб «Нептун-80»? Хто здав Сталіну усю переписку Рузвельта та Черчилля перед Ялтою, а хто запобіг Карибській кризі? Чому радянські шпигуни ставали перебіжчиками майже не отримуючи грошей, а американські саме через них зраджували свою державу? Що це за навчання НАТО Able Archer’83 і чи була загроза ядерної війни, окрім ситуації на Кубі? Це тільки мізер з того, що можна знайти у цій книжці.

Прометеївський рух був антикомуністичним інтернаціоналом, спря­мованим на знищення Радянського Союзу і перетворення його рес­публік на незалежні держави. Поки Москва намагалася використати комуністичні партії в європейських країнах для захисту власних інтересів, прометеїсти намагалися використати національні питання в Радянському Союзі, аби підірвати комунізм.

Суспільству завжди були цікаві сильні постаті. Особливо сильні жінки, які добилися свого становища через потяг до знань, бажання нового досвіду й тяжку працю. Вони ламають стереотипи щодо того, якою повинна бути жінка, а якою ні. Вони діють всупереч умовностям, канонам і упередженням свого часу.

"Коли ви побачите людину у вигляді молодого капітана далекої плавби, що однак у футлярі несе дорожню машинку для писання, або, ще краще, коли ви побачите людину, що, маючи всі вищезгадані ознаки і хорошу європейську поставу, буде зі скаженим захопленням доводити гурткові письменників про незрівняну красу і насолоду їздити на мотоциклі, — то знайте, що це вже дійсно я, Леонід Чернов, що маю зараз на Україні цілком випадкове таке російське прізвище, бо справжнє у мене — Малошийченко".

Коли ви втомилися щось і комусь доводити – лиходійте, забудьте свої добрі справи, бо вони вже лишень приємний спогад. Уникайте буття гріховодом, не здіймайте своєї справжньої маски, бо ж вона у вас одна-єдина. Стійте зі злочинцями і ворохобниками, бо вони теж хочуть жити – не тужити.

Фактично вся антисемітська спрямованість процесу інспірувалася з імперського центру на Неві, хоча й з подачі та за активної підтримки монархістів і чорносотенців Києва.