Валентин Мороз: «…історія України, побачена українськими очима»
Мороз Валентин Якович (15.04.1936 р., с. Холонів Волинської області — 16.04.2019 р., Львів)
Український політв'язень, історик, публіцист.
За освітою Валентин Мороз історик, писав дисертацію, викладав спочатку у сільській школі, потім у педінститутах Луцька та Івано-Франківська. У Луцьку він стає членом, а потім і головою неформального "Клубу поетичного слова", який із літературного гуртка перетворюється на дисидентський. В Івано-Франківську навколо нього об'єднуються викладачі з проукраїнськими поглядами. Мороз контактує з дисидентами з інших міст, поширює самвидав.
1 вересня 1965 року в Івано-Франківську Валентина Мороза затримали, і за "антирадянську агітацію та пропаганду" засудили до колонії суворого режиму на 4 роки. Покарання дисидент відбував у Мордовії. Там він пише твір "Репортаж із заповідника імені Берія", в якому описує умови ув'язнення. Текст потрапляє на волю, виходить у самвидаві, поширюється в різних куточках СРСР.
Відбувши повний термін у колонії, в 1969 році Мороз виходить на волю. Покарання його не "перевиховало". Мороз пише статті "Серед снігів", "Хроніка опору", "Мойсей і Датан", в яких він постає прихильником ідей інтегрального націоналізму, його радикальна позиція з деяких питань викликає осуд з боку багатьох інших дисидентів. Крім того, очевидці часто згадують, що сміливість та розум поєднувалися в ньому з конфліктністю та зарозумілістю.
На свободі Валентин Мороз пробув недовго: вже у 1970 році за видані статті його арештовують вдруге. Судовий процес відбувався в Івано-Франківську в закритому режимі. За вироком Мороз, якого визнали "особливо небезпечним рецидивістом", мав відбути 6 років у спецтюрмі, 3 роки у таборах та 5 років на засланні.
Тюремний термін Мороз відбував у сумнозвісному "Володимирському централі", а табірний - у Мордовії. Він бере участь у голодуваннях та інших акціях протесту в'язнів. Валентин Мороз став одним із найвідоміших на Заході українських політичних в'язнів. В Америці та Європі розгорнулася масштабна кампанія за його звільнення.
1979 року радянська влада обміняла Мороза та ще чотирьох дисидентів на двох радянських шпигунів, засуджених у США. За кордоном Валентин Мороз жив спочатку у США, потім у Канаді. Викладав у Гарвардському університеті та працював на радіо. Видавав журнал "Анабазис", виступав на політичних заходах діаспори, заснував українську націоналістичну організацію "Лицарі Святослава". Через свій складний характер Мороз розсварився практично зі всіма закордонними українськими середовищами.
У 1991 році Валентин Мороз повернувся до України, оселився у Львові. Викладав у місцевих університетах, займався публіцистикою. Помер та був похований у Львові.
— ...А потім суд дуже скоро зорганізували й дали 14 літ: 9 літ тюрми і 5 років заслання. Але пощастило! Дурним щастить! Виявилось, що тоді було напруження велике між Москвою та Вашингтоном. А два совєтські шпигуни дуже цікавились підводними човнами американськими. Я був у тій місцевості, де їх спіймали. Ну, їх заарештували і дали кожному по 50 літ тюрми. Бо американський кодекс дозволяє статтю до статті з'єднувати — і 50 літ. Ну, ситуація була така: яка ж сволоч захоче бути шпигуном, коли за це дають 50 літ? Усі піднімуть лапки догори й розкажуть усі секрети! Значить, совєтська шпигунська сітка розвалиться. Ну то почали тоді, як казала та людина, яка керувала українським справами в ЦРУ, що то називається в розвідках "трохи ми вам, трохи ви нам". Ті сказали: "Ну, віддайте нам тих двох хлопців". "А ви нам що віддасте?" І почалась торгівля між Москвою та Вашингтоном, і вирішили, що за тих двох шпигунів віддадуть п'ять дисидентів. Але цікаво, що, як мені Бжезинський сказав, українця ніяк не хотіли в ту групу включати, ніяк.
Повне інтерв'ю читайте у книзі "Дисиденти".
