Про проект
В основі проєкту — інтерв'ю різних років Вахтанга Кіпіані з дисидентами, хто підважував фундамент, на якому трималася в’язниця під назвою Радянський Союз, розмови з дисидентами, які не вважали свій чин геройським, але героями були і сміливо йшли в горнило, у якому згорали найсміливіші, які стали для автора провідниками у світ політичного, інтелектуального, етичного та культурного опору комуністичному московському режимові. У своїй боротьбі вони зустрічали підтримку представників інших поневолених народів. Неможливо переоцінити свідчення російського націоналіста Леоніда Бородіна про останні дні Василя Стуса та допомогу литовського «лісового брата» Баліса Ґаяускаса та його дружини Ірени у порятунку «Таборового зошита» поета. Естонець Март Ніклус і знову ж таки литовець Вікторас Пяткус вступили до Української Гельсінської Групи під час перебування за ґратами в уральській колонії особливо суворого режиму Кучино і де-факто не дали їй припинити існування. Російський дисидент-марксист, керівник Санкт-Петербурзького «Меморіалу» Веніамін Іофе допоміг мені роздобути й оприлюднити документи розстрілів в’язнів так званого «соловецького етапу» у лісі під Сандармохом у Карелії. Вірменин, лідер підпільної Національної об’єднаної партії Паруйр Айрікян розповідав про своїх друзів Василя (Стуса) і Славка (Чорновола). Єврейський письменник, ще один петербуржець, а потім громадянин Держави Ізраїль Михайло Хейфец був захоплений як нашими дисидентами, так і «святими стариками» — вояками УПА, які сиділи по 25 років і не відмовлялись від своїх мрій і збройного чину. Цей збірник інтерв’ю — нев’янучий вінок кожному, хто боровся за нашу і вашу свободу. І переміг у цій боротьбі. І сьогодні дають кожному, хто має серце, велику силу.
У рамках проєкту ви можете:
Завантажити безкоштовно книгу.
Почути голоси дисидентів.
Переглянути відеоісторії.
Над проєктом працювали команда видавництва “Віват” і команда порталу “Історична правда”. Проєкт втілено за підтримки Українського культурного фонду. Позиція Українського культурного фонду може не збігатись з думкою автора.
У своїй боротьбі вони зустрічали підтримку представників інших поневолених народів. Неможливо переоцінити свідчення російського націоналіста Леоніда Бородіна про останні дні Василя Стуса та допомогу литовського «лісового брата» Баліса Ґаяускаса та його дружини Ірени у порятунку «Таборового зошита» поета. Естонець Март Ніклус і знову ж таки литовець Вікторас Пяткус вступили до Української Гельсінської Групи під час перебування за ґратами в уральській колонії особливо суворого режиму Кучино і де-факто не дали їй припинити існування. Російський дисидент-марксист, керівник Санкт-Петербурзького «Меморіалу» Веніамін Іофе допоміг мені роздобути й оприлюднити документи розстрілів в’язнів так званого «соловецького етапу» у лісі під Сандармохом у Карелії. Вірменин, лідер підпільної Національної об’єднаної партії Паруйр Айрікян розповідав про своїх друзів Василя (Стуса) і Славка (Чорновола). Єврейський письменник, ще один петербуржець, а потім громадянин Держави Ізраїль Михайло Хейфец був захоплений як нашими дисидентами, так і «святими стариками» — вояками УПА, які сиділи по 25 років і не відмовлялись від своїх мрій і збройного чину.
Цей збірник інтерв’ю — нев’янучий вінок кожному, хто боровся за нашу і вашу свободу. І переміг у цій боротьбі. І сьогодні дають кожному, хто має серце, велику силу.
Над проєктом працювали команда видавництва «Віват» і команда порталу «Історична правда».
Проєкт втілено за підтримки Українського культурного фонду. Позиція Українського культурного фонду може не збігатись з думкою автора.
