"Прапор над Іводзімою": історія однієї фотографії

Культове фото зроблене фотографом "Ассошіетід Пресс" Джо Розенталем 23 лютого 1945 р. На ньому шестеро морських піхотинців і моряків медичної служби підіймають прапор на горі Сурібаті на острові Іводзіма. З ліва на право: капрал Гарлон Блок, рядовий Рене Гегнон, рядовий Гарольд Шульц, сержант Майкл Стренк, рядовий Ара Гейз, рядовий Франклін Сауслі.

Тож не будемо дивуватися, коли сьогодні в ефірі "Life News" чи "Russia Today", ми бачимо постановку обстрілів мирного населення, "взяття" Донецького аеропорту чи десятитисячні мітинги на площі, яка фізично може вмістити від сили три тисячі осіб. Все це лише данина давнім російським звичаям.

На відміну від Росії та колишнього СРСР, на Заході до таких речей як підробка або постановка у сфері журналістики завжди ставилися дуже серйозно. Спроба видати постановку за хроніку, у разі викриття, несла великі репутаційні втрати і могла завершитися "дискваліфікацією" до кінця життя.

За своє фото Джо Розенталь удостоївся Пуліцерівської премії – вищої журналістської нагороди США. Воно підняло хвилю патріотизму і вселило віру у наближення перемоги.

Але поява інформації, що на фото зафіксований момент підняття другого прапора, збурила чутки про постановочний характер світлини. Але про все по порядку.

Джо Розенталь позує зі своєю знаменитою світлиною та камерою, якою вона була зроблена

Для США головним театром бойових дій у Другій світовій війні був Тихий океан. На острові Іводзіма знаходився стратегічний аеродром японців. Восени 1944 р. командування Тихоокеанського флоту США почало планувати операцію із захоплення острова.

Це мало відкрити американській авіації можливість бомбардувати головні острови Японії і нарешті завершити війну. 16 лютого 1945 р. розгорнулися найзапекліші бої за Іводзіму. 

23 лютого 1945 р. американцям вдалося взяти стратегічну висоту острова – гору Сурібаті. Саме тоді п’ять американських піхотинців та один моряк підняли американський прапор.

Найстаршим за званням серед прославлених прапороносців був сержант Майкл Стренк. Він народився 1919 р. в селі Орябина на Пряшівщині (тепер Словаччина). Батьки майбутнього героя були лемками, яких у ті часи разом з усіма західними українцями називали русинами. У серпні 1922 р. родина емігрувала до Сполучених Штатів і оселилася в Пенсільванії. Відтоді Міхал став американцем Майклом.

Сержант Майкл Стренк

Після школи Майкл приєднався до Цивільного корпусу охорони довкілля – установи, яка організовувала безробітних та малозабезпечених американців у табори, що здійснювали громадські роботи, реалізовували масштабні інфраструктурні проекти на замовлення уряду.

На цій роботі Стренк пропрацював 18 місяців, протягом яких звик до носіння службової форми та дисципліни.

З початком Другої світової війни багато американської молоді зголосилися добровольцями до війська. Завдяки міцній статурі Майкла зарахували до Корпусу морської піхоти у Пітсбурзі.

Це сталося у жовтні 1939 р. Два роки США зберігали нейтралітет, але втягнення у конфлікт було неминучим після атаки Перл-Харбору японським флотом 7 грудня 1941 р. Вашингтон офіційно приєднався до Антигітлерівської коаліції.

Пам’ятний знак на честь Майкла Стренка в Ужгороді. Закарпатці шанують сержанта як свого земляка

З квітня 1942 р. сержант Стренк воював на Тихому океані. Він брав участь у важких боях з японцями на Соломонових островах і на острові Бугенвіль. Через кілька днів після встановлення прапора на Іводзімі Стренк загинув в боях за цей острів.

Він став жертвою "дружнього вогню". Загалом же бої за Іводзіму завершилися тільки 26 березня 1945 р. Це була перша поразка Японії на її власній території.

Джо Розенталь став військовим кореспондентом, бо через поганий зір виявився непридатним до стройової служби. З 1944 р. він співпрацював з агентством "Associated Press". Розенталя відрядили на Іводзіму для висвітлення ходу боїв за стратегічний острів. Джо висадився на острові 19 лютого 1945 р.

Джо Розенталь під час служби військовим кореспондентом у морській піхоті США

23 лютого 1945 р., дізнавшись про штурм Сурібаті, він вирішив піднятися на гору слідом за морськими піхотинцями, щоб зробити репортаж. Але Розенталь виявився не єдиним фотографом. Більш того, коли він піднявся на гору, там вже майорів прапор.

Перше фото прапора над Іводзімою зробив сержант Луіс Ловерлі – воєнний кореспондент, що працював для відомчого журналу морської піхоти "Leatherneck".

Після вдалого кадру Ловерлі вирішив спуститися вниз за додатковим обладнанням для зйомок. По дорозі він перетнувся з Розенталем та ще двома піхотинцями, які якраз підіймалися на гору.

Підняття першого прапора над Іводзімою. Фото військового кореспондента морської піхоти сержанта Луїса Ловерлі

Ці двоє – рядовий Боб Кембелл та сержант Білл Дженааст – теж були військовими кореспондентами: Кембелл – фотографом, а Дженааст – оператором, що знімав документальну хроніку військової операції на Іводзімі. Побачивши їх, Ловері сказав, що вони запізнилися, і прапор вже підняли.

Здавалося б, що для цих трьох момент історії втрачено назавжди. Але коли вони піднялися на вершину, то побачили, що група морських піхотинців несе загорнутий великий американський прапор. 

Джо Розенталь на горі Сурібаті. 23 лютого 1945 р.

Командування вирішило замінити перший стяг, що провисів лише дві години, на інший – більший, який було б видно зі всіх кутків острова. Адже Іводзіма – це лише невеликий уламок скелі посеред океану, що має 8 км в довжину та 4 в ширину.

Швидко зорієнтувавшись у ситуації, Розенталь, Кембелл та Дженааст кинулися знімати. Саме тоді Розенталь і зробив своє знамените фото. Процес підняття другого прапора йшов паралельно з тим, як спускали перший. Все це зафільмував Білл Дженааст, який загинув у бою через дев’ять днів після події.

Джо Розентель (маше піднятою рукою з камерою) разом з морськими піхотинцями біля першого прапора. Фото військового кореспондента морської піхоти, рядового Боба Кембелла

У часи Другої світової війни камери ще не були такими досконалими як зараз, і впіймати гарний кадр було не просто. Треба відати належне надзвичайній майстерності фотографа, що зумів зробити цей неймовірний кадр.

Знімок передав цілий спектр емоцій – звитягу, жертовність, патріотизм і силу духу американських солдат. Не випадково саме це фото є офіційним символом Корпусу морської піхоти США.

В боях за Іводзіму своє життя поклали близько 7 тисяч американських морпіхів. Втрати японців сягнули 20 тис. І це за клаптик скелі площею 23,7 кв. км, що виявився стратегічним!

Заміна прапорів

Війну пережили тільки троє з шести героїв фотографії Розенталя: Рене Гегнон, Гарольд Шульц, Ара Гейз.

Подальша доля Розенталя склалася успішно. Через 17 годин 30 хвилин фото потрапило до центрального офісу агентства і було опубліковане в усіх недільних газетах США.

Це підняло хвилю патріотизму в суспільстві, яке відчувало моральну втому і виснаження від війни. Захоплені мужністю і героїзмом своїх солдат, американці почали масово скуповувати військові облігації. Це дозволило уряду у стислі терміни зібрати на потреби армії 26 млн. доларів.

Комітет Пуліцерівської премії зазвичай присуджує нагороди тільки за результатами минулого року, але у випадку Розенталя зробили виняток. Він отримав премію через кілька місяців після того, як світ побачив фото. 

Після війни Розенталь працював у газеті "San Francicko Chronical". У 1996 р. він отримав звання почесного морського піхотинця. Помер у 2006 р. у віці 94 років.

Меморіал Корпусу морської піхоти США

Згодом "Підняття прапора над Іводзімою" увічнили у скульптурній композиції Меморіалу корпусу морської піхоти США у Арлінгтоні, що знаходиться з поряд з національним цвинтарем. 10 листопада 1954 р. монумент відкрив президент Двайт Ейзенхауер. Подію приурочили до 179-ї річниці з дня заснування Корпусу морської піхоти США. Це стало вершиною визнання внеску морської піхоти у перемогу в Другій світовій війні.

Але протягом всього життя, головний здобуток Розенталя – його знамените фото – постійно зазнавало нападок на предмет автентичності.

Початок цим розмовам поклав сержант Луїс Ловерлі, який був відсутній під час підняття другого прапора над Іводзімою. Розлючений, що його фото проігнорували, Ловерлі звинуватив Розенталя у постановці сюжету. Олії у вогонь додав і сам Розенталь, адже підняття прапора було не єдиним фото, яке він зробив в той день на горі Сурібаті.

Піхотинці позують біля другого Прапора. Фото Джо Розенталя

Після того, як прапор замайорів над островом, Розенталь попросив піхотинців стати довкола нього і підняти вгору рушниці з переможним жестом. Це є яскравий приклад постановки. Коли ж у Розенталя запитали про постановку, то він відповів ствердно, вважаючи, що мова йде якраз про групове фото піхотинців довкола прапора.

Для з’ясування всіх обставин довкола фото "Підняття прапора на Іводзімою" у Вашингтоні скликали спеціальну нараду за участі журналістів та військових. Зештою все з’ясувалося. Згодом, Ловерлі та Розенталь досягли між собою порозуміння.

Джо Розенталь знімає піхотинців на фоні прапора. Фото військового кореспондента морської піхоти рядового Боба Кембелла

Навіть зараз, через понад 70 років з дня закінчення війни, ця світлина не перестає дивувати світ новими відкриттями. Свого часу Розенталь не занотував прізвища піхотинців, що підіймали прапор. Спершу "прапороносцями" з культового фото вважалися: сержант Генк Гансен, рядовий Рене Гегнон, рядовий Джон Бредлі, сержант Майкл Стренк, рядовий Ара Гейз, рядовий Франклін Сауслі.

Сержант Генк Гансен

Вперше питання перегляду списку осіб, зображених на фото "Підняття прапора над Іводзімою", постало незадовго після закінчення війни. Рядові Рене Гагнон та Джон Бредлі невірно ідентифікували особу "першого прапороносця", і в такому вигляді список героїв потрапив у пресу.

Рядовий Рене Гегнон

Хоча те, що на фото не Генк Гансен, а капрал Гарлон Блок, з’ясувалося майже відразу, командування вирішило приховати істину, щоб не наражатися на критику. Тільки завдяки наполегливості Айри Гейза та родичів Блока було відновлено справедливість. У лютому 1947 р. Корпус морської піхоти США офіційно визнав помилку.

Ця історія добре відома завдяки книзі "Прапори наших батьків", яку у 2000 р. написали Джеймс Бредлі (син Джона Бредлі) та Рон Пауерс. Книга стала бестселером і була екранізована у 2006 р. Режисером та продюсером стрічки виступили Клінт Іствуд та Стівен Спілберг.

Рядовий Ара Гейз

Але чи міг тоді, письменник та ретельний дослідник битви за Іводзіму, Джеймс Бредлі передбачити наступне несподіване відкриття, що ховалося за лаштунками історії цього культового фото?

У 2016 р. США сколихнула сенсація. З’ясувалося, що на фото зафіксований не Джон Бредлі, а рядовий Гарольд Шульц! Першими, невідповідність одягу Бредлі на фото з прапором та на інших світлинах, зроблених у той день на горі Сурібаті, помітили історики-аматори.

Рядовий Франклін Сауслі

Зрештою, було залучено судово-медичного експерта, який підтвердив ці здогади і встановив особу справжнього учасника подій. Командування Корпусом морської піхоти США провело власне розслідування і теж підтвердило особу Гарольда Шульца на фото. Офіційний прес-реліз було оприлюднено 23 червня 2016 р.

Капрал Гарлон Блок

Постфактум стало відомо, що рядовий Джон Бредлі брав участь у піднятті першого прапора над Іводзімою. Його син Джейис був шокований, адже і гадки не мав, що, коли його батько переповідав історії підняття прапора, то мав на увазі перший, а не другий прапор!

Рядовий Гарольд Шульц

Гарольд Шульц помер у 1995 р. Навіть його родина не знала, що він є одним з піхотинців зображених на всесвітньовідомому фото. Питання, чому він мовчав про свою участь в цих історичних подіях, лишається відкритим.

Хто знає, які сюрпризи і відкриття нас ще чекають? Адже може виявитися, що в історії фото "Підняття прапора над Іводзімою" зарано ставити крапку.

Джерело: LIKBEZ. Історичний фронт