Спецпроект

Люди 1993-го. Як Кремль розстріляв ілюзії людей про країну-ілюзію

Cтрелков і Путін уже зустрічалися. Кажен з них є функцією, і в цій якості вони стояли обличчм до обличчя на одній московській набережній. У жовтні 1993 року "Стрелков" був усередині Білого дому, "Путин" виводив на нього танки (рос.).

История способна на злые шутки. Уехавшие нынешней весной сражаться в неведомую Новороссию, "чтобы землю в Донбассе шахтерам отдать", — наследники "героев октября 1993-го", стоявших тогда за Верховный совет.

Как и 21 год назад, они живут, чтобы не было богатых, чтобы Запад отступил, а социальная справедливость — наступила. Их нынешние покровители, те, кому Порошенко жмет руку на переговорах в Минске, в 1993 году были по другую сторону баррикад. Они распускали обгоревший парламент.

Розстріляний Білий дім - будівля російського уряду, захоплений комуністичними та націоналістичними заколотниками

В октябре 1993-го в Москве случилось все то, в чем нынешний российский телевизор обвиняет "киевскую хунту".

Государственный переворот с низвержением легальной власти. Правовой вакуум, завершившийся принятием законов под победителей. Вслед за этим — война на собственной территории Северного Кавказа. Сперва взявшие отпуск российские военные помогали главе Временного совета Чечни Умару Автурханову брать Грозный. Когда чеченская оппозиция проиграла, в игру вступила кадровая российская армия.

Бойовики з "Русского национального единства" Олександра Баркашова. Через 21 рік член "РНЕ" Павло Губарєв стане одним із очільників терористів на Донбасі

Нынешний Кремль остается наследником модели управления страной, утвержденной перестрелкой у "Останкино". Сам Владимир Владимирович в хорошем костюме — человек из стана победителей. А коллективный "новороссийский ополченец" в потрепанном камуфляже — наследник проигравших.

Еще недавно хорошим тоном было сочувственно оглядываться на них, потерпевших поражение в том октябре. Сострадательно думать о тех, кто успел к 91-му прошагать всю цепочку советских институтов взросления — детсад-школа-армия, — чтобы потом оказаться выброшенными из нового социального порядка. Говорить о новом потерянном поколении, которое вслед за героями Хемингуэя, Ремарка или Барбюса упало в зубы повседневности. Строителях ненаступившего будущего, солдатах растворившейся страны.

Графіті у пам'ять загиблих захисників Білого дому

В 2014-м тяжеловооруженные проигравшие вновь ворвались на передовицы газет. Бывшие соперники российской власти в войне за будущее, сегодня они лишь инструмент в ее руках. Санькя из романа Захара Прилепина договорился с администрацией и уехал воевать в Украину. Раньше он боролся за то, чтобы вернуть советскую власть, в 2014-м его руками хотят законсервировать постсоветскую Украину.

Сменились масштаб и место действия. Теперь поле исторической реконструкции располагается на территории отдельно взятых украинских областей и районов. Люди из 1993-го хотят Новороссию, а Москва хочет поводок для Киева. Если Донецк справится с задачей и удержит Украину, то никакой "другой" или "новой" России на территории ДНР не будет. Впрочем, ее не будет в любом случае. Потому что держатель прав на франшизу — это Кремль, онтологический враг людей 1993-го.

Танки в Москві, які згодом розстріляють будинок уряду

В инструментальности "ополченцев" своя ирония. Стрелков — это "Чапаев"; Моторола — "Петька"; его жена с пулеметом наперевес на свадебной фотосессии — "Анка". Бородай, соответственно, был у них вместо Фурманова. Замените в любом классическом анекдоте персонажей, посмеемся.

Сами они с этой аналогией вряд ли согласятся. Ближе к телу здесь чегеваровские принты на футболках. Все та же "революция на экспорт", партизанщина, военные действия против регулярной армии. Только в одном случае — Конго и Боливия, а в другом — Донецк и Луганск.

Беда "новых Че" лишь в том, что у них нет ни Фиделя, ни коммунистов в Кремле. Нынешний Кремль мыслит себя как главного контрреволюционера, задача которого — не взращивать новое, а хранить себя. Пока донецкие революционеры решают московские задачи — им найдется место в телевизионном прайм-тайме. Но не минутой дольше.

Ведь именно нынешний Кремль расстрелял из танков мечту людей 1993-го о той стране, где они успели приобрести иллюзии, но в которой не успели от них избавиться.

Джерело: "Новая газета"

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.