Спецпроект

Як у 1983-му активісти розповідали про Голодомор. З архіву КДБ УРСР

"...20 вересня 1983 року на стінах павільйону автобусної зупинки "Селище Низи" (Сумський район) виявлено виконаний чорним барвником напис: "1933-1983. 7 млн осіб тільки на Україні"..."

Подаємо один цікавий документ, який стосується доби глухого "застою" часів Юрія Андропова.

За свідченнями відомого краєзнавця з Лебедина Бориса Івановича Ткаченка, він тоді назбирав велиичезну масу усних і письмових свідчень про Голодомор 1932-1933 років у південних районах Сумщини, які пізніше ввійшли в його книгу "Під чорним тавром".

У вузькому колі друзів обговорювалося питання про хоч якусь можливість дати знати людям про сумні роковини цієї величезної трагедії. Борис Іванович пригадав, що говорив він на цю тему з Удодом А.В., тоді вчителем із села Рябушок (пізніше був мером Лебедина), Подоляком В. К., викладачем Лебединського педагогічного училища, Савчуком В. П., інженером Лебединського заводу поршневих кілець.

Хтось із них і зробив ті написи, про які кагебісти в 1983 році доповідали ЦК КПУ.

З інформаційного повідомлення КДБ УРСР до ЦК КПУ про виявлені написи поблизу траси Суми – Лебедин:

21 вересня 1983 р.

Таємно

Прим. № 1

ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ УКРАЇНИ

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ

за 20 вересня 1983 року

[...]

Про поширення написів

Сумська область

20 вересня 1983 р. близько 15-ї години на стінах розташованого на автодорозі Суми – Лебедин павільйону автобусної зупинки "Селище Низи" (Сумський район) виявлено виконаний чорним барвником напис: "1933-1983. 7 млн. осіб тільки на Україні" (висота букв – 35–60 см, цифр – 75 см) і зображення хреста.

Оглядом зазначеної автодороги на стіні павільйону автобусної зупинки "Хутір Важниче" (Лебединський район) виявлено учинений аналогічним способом напис: "1933-1983".

Імовірно, написи присвячені так званому "50-річчю голоду в Україні".

УКДБ вжито заходів до встановлення виконавця написів.

Комітетом держбезпеки республіки розшукові заходи взято на контроль, надається необхідна допомога. КДБ СРСР і обкому Компартії України повідомлено.

[...]

Голова

Комітету держбезпеки

Української РСР С. Муха

На документі 2 штампи:

1. "ЦК КОМПАРТІЇ УКРАЇНИ. Загальний відділ. II сектор. Вх. № 39/253с на 5 арк. "21"09.1983 р. ПІДЛЯГАЄ ПОВЕРНЕННЮ".

2. "Розіслано членам і кандидатам у члени Політбюро ЦК КП України".

Навпроти повідомлення помітка: "Зн[ищено]".

Архів: ГДА СБУ. – Ф. 16. – Оп. 9 (1986 р.). – Спр. 11. – Арк. 177. Оригінал. Машинопис на бланку.

Опубліковано: Політичні протести й інакодумство в Україні (1960–1990): Документи і матеріали / Упор. Василь Даниленко. – К.: Смолоскип, 2013. – С. 511-512

Підготував: Василь ДАНИЛЕНКО

Джерело: history.sumynews.com

Дивіться також:

Як виглядали доповідні КДБ УРСР в 1970-х роках. ФОТО

Технологія стеження українського відділу КГБ за дисидентами

Як КГБ перевиховував колишніх повстанців УПА

Приховані зйомки дисидентів, зроблені спецслужбами ЧССР. ФОТО

Як виявити ворожого шпигуна. Інструкція Комитета госбезопасности. ФОТО

УПА та ОУН на Сумщині. Документи з архівів СБУ та МВС

Як сумський КГБ стежив за батьком Ющенка у Хоружівці

Голодомор на Сумщині: смертельна кутя

Інші матеріали за темою "Документи"

Крути-1918: вчені проти міфів

Довкола знакових подій з часом нагромаджуються міфи й легенди, які можуть не мати жодного стосунку до історичної дійсності. Бій під Крутами не став винятком. Вже на еміграції популяризація крутянського подвигу нерідко супроводжувалася неточностями і недоладностями, на що звертали увагу навіть окремі учасники визвольної боротьби й діячі української діаспори. Попри незрівнянно більші інформаційні можливості сучасного суспільства, сьогодні мас-медіа часом ретранслюють не лише давно спростовані легенди про бій під Крутами, але й новітні міфи, творці яких інколи доволі безапеляційно просувають своє "бачення" історичних подій.

Крутянці на світлинах

19 березня 1918 року Київ був у зажурі... Ховали крутянців... «Прості деревяні блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників». На Бібіковському бульварі стрікотіла плівкою відеокамера, що фільмувала траурну процесію. Професор Грушевський сказав: «Dulce et decorum est pro patria mori. – Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів...». У будівлі Центральної Ради робили ремонт – з фронтону знімали двоголового орла, символ російського самодержавства.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».