23 грудня в історії

1583 - в урочистих умовах Папа Римський Климент VIII формально прийняв Українську православну церкву під свою зверхність.
Ця звістка викликала в Україні численні протести й обурення - для широких мас ідея об'єднання всього християнства відступала перед загрозою латинізації й полонізації України

1588 - за наказом короля Генріха III убитий Генріх (Анрі) де Гіз, французький герцог, один з організаторів Варфоломіївської ночі, глава Католицької ліги, що претендував на королівський престол

1873 - у Львові засновано Літературне товариство імені Тараса Шевченка

1876 - султанським указом проголошена конституція Туреччини

1805 - народився Джозеф Сміт, американський релігійний діяч, "пророк", засновник і перший президент секти мормонів - Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів

1904 - у Вільнюсі вийшла перша легальна газета литовською мовою "Вільняус жініос" ("Вільнюські вісті")

1913 - президент Вудро Вільсон підписав закон про Федеральний резерв, створивши з кількох великих банків Федеральну резервну систему США (виконує функцію Центрального банку держави)

1925 - народився П'єр Береговуа (Береговий), французький політик-соціаліст, прем'єр-міністр Франції у 1992-1993 рр. при президенті Франсуа Міттерані.

За походженням - українець (син емігрантів-меншовиків із Харківщини).
Після поразки соціалістів на виборах Береговуа, замішаний у фінансовому скандалі, подав у відставку і невдовзі застрелився. Береговуа - єдиний самогубець серед французьких прем'єр-міністрів

1947 - у Bell Laboratories американські вчені Джон Бардін, Уолтер Бреттейн та Вільям Шоклі продемонстрували свій винахід - транзистор. Цей день відкрив еру цифрових технологій. У 1956 р. ввинахідники отримали Нобелівську премію

Винахідники транзистора

1948 - страчений через повішення Хідекі Тодзі, японський політик і воєначальник, генерал, міністр оборони з 1940 р., прем'єр-міністр Японії в 1941-1944 рр.
Був переконаним прихильником союзу з нацистською Німеччиною і фашистською Італією. Після поразки Японії у Другій світовій війні визнаний воєнним злочинцем

1951 - Петро Федун (псевдо - Полтава) покінчив із собою, коли його з двома побратимами в лісовій криївці оточили радянські війська ВВ і МГБ.
Полтава був керівником головного осередку пропаганди й інформації при проводі ОУН (із 1946 р.), керівником бюро інформації УГВР, ідеологом УПА, із 1950 р. - заступником головного командира УПА та генсека УГВР. Автор праці "Хто такі бандерівці та за що вони борються" (1950)

Майор УПА Петро Полтава-Федун

1963 - Папа Римський Павло VI підвищив статус Української греко-католицької церкви з рівня Митрополії до рівня Верховного архієпископства

1968 - американські астронавти Борман, Лоуелл і Андерс стали першими людьми, які досягли від орбіти Місяця

1972 - через 73 дні після авіакатастрофи літака рейсу 571 Air Force в Андах було врятовано 16 потерпілих у тій аварії.
Насправді під час катастрофи літака, в якому летіли 45 членів регбійної команди з Монтевідео (Уругвай), загинули тільки дванадцятеро пасажирів. Інші 13 повмирали від холоду, голоду і лавини. Пошуки розбитого літака припинили через тиждень, і протягом усього цього часу ті, хто вижив у 40-градусний мороз на висоті близько 4 км, були змушені їсти тіла загиблих. Рішення так вчинити було ухвалене голосуванням, і кожен присягнувся, що у разі смерті не тільки дозволяє, а й вважає обов'язком тих, хто залишився, спожити його тіло для виживання.
Розуміючи, що самі вони не врятуються, спортсмени відправили експедицію з трьох найвитриваліших на пошуки людей. Один був змушений повернутися, а двоє інших, обморожені й знесилені Фернандо Паррадо і Роберто Канесса, через десять днів після початку вилазки наткнулися на чилійського пастуха, який допоміг сповістити військових.
На основі цих подій у 1993 р. режисер Френк Маршалл зняв фільм "Живі"

Ті, що вижили, серед уламків

1972 - Манагуа, столиця Нікарагуа, зруйнована землетрусом потужністю 6,5 бала, загинуло понад 10 тисяч людей

Автори: Дмитро Лиховій і Леся Шовкун (ledilid.livejournal.com)

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.