24 листопада в історії

1632 - народився Бенедикт (Барух) Спіноза, визначний нідерландський філософ єврейського походження, один із найвідоміших пантеїстів

1659 - укладено Піренейський мир, який закінчив 24-річну війну між Францією та Іспанією

1729 - народився Олександр Суворов, визначний російський воєначальник, граф Російської і Священної Римської імперій, генералісимус, генерал-фельдмаршал австрійських і сардінських військ, один з основоположників російського військового мистецтва

Олександр Суворов

1856 - Чарльз Дарвін опублікував свою книгу "Походження видів шляхом природного відбору або Збереження сприятливих порід у боротьбі за життя".
Перше видання сенсаційної книги з викладом нової теорії еволюції розходиться за один день

Перше видання "Походження видів" і найвідоміша карикатура на автора

1864 - народився Анрі де Тулуз-Лотрек, французький художник, постімпресіоніст

1872 - народився Георгій Чичерін, радянський дипломат, другий (після Троцького) нарком закордонних справ РРФСР і СРСР у 1918-1930 рр.

1873 - народився Л. Мартов (Юлій Цедербаум), російський політичний діяч, публіцист, учасник революційного руху (разом із Леніним - засновник Союзу боротьби за визволення робітничого класу), засновник меншовизму

1874 - американець Джозеф Глідден отримав патент на колючий дріт (первісно - для огорожі ферми)

1880 - народився Ібн Сауд Абд аль-Азіз, король і засновник Саудівської Аравії у 1932-1953 рр., релігійний глава ваххабітів, завойовник Хіджазу

1887 - народився Еріх фон Манштейн, німецький генерал-фельдмаршал часів Третього рейху, який зіграв вирішальну роль у захопленні Польщі, узяв Севастополь, більшу частину Криму тощо

1888 - народився Дейл Карнегі, американський психолог, педагог, автор відомих книги "Як завойовувати друзів і впливати на людей"

1905 - початок Севастопольського повстання моряків на чолі з лейтенантом Петром Шмідтом

1910 - відкрилася Севастопольська офіцерська школа авіації

1956 - постанова ЦК КПРС про відновлення національних автономій калмиків, карачаєвців, балкарців, чеченців та інгушів

1961 - Декларація Генеральної Асамблеї ООН про заборону застосування ядерної зброї

1963 - власник нічного клубу в Далласі Джек Рубі (Джейкоб Рубінштейн, за деякими даними - співробітник ЦРУ або член мафії) смертельно поранив Лі Харві Освальда, затриманого за підозрою у вбивстві президента Кеннеді.
Свідками злочину в поліцейській дільниці виявилися не тільки охорона і присутні на місці події люди, а й телеглядачі в прямому ефірі. Освальда мали перевозити в іншу в'язницю.

Після цього вбивства слідство у справі про вбивство президента зайшло в глухий кут. Сам Рубі помер у тюрмі через чотири роки

1965 - військовий переворот у Республіці Конго: владу взяла армія, після чого президентом-диктатором став генерал Жозеф Дезіре Мобуту, який перейменував країну в Заїр.
У травні 1997 р. армія усуне вже самого Мобуту, і Заїр буде перейменовано в Демократичну Республіку Конго

1969 - США та СРСР ратифікували Договір про нерозповсюдження ядерної зброї

1977 - ЦК КПРС видав постанову про виділення безкоштовних підручників учням середніх шкіл

1989 - уряд ПАР оголосив про завершення виведення окупаційних військ із Намібії

1989 - під тиском опозиції і масових демонстрацій пішло у відставку керівництво Комуністичної партії Чехословаччини. Новим генеральним секретарем партії обрано Карела Урбанека

1991 - пішов із життя Фредді Меркюрі (Фарух Балсара), знаменитий британський співак і рок-музикант, лідер групи Queen. Він помер наступного дня після того, як оголосив, що хворий на СНІД

1996 - на референдумі в Білорусі понад 70% населення підтримало авторитарну конституцію, запропоновану президентом Олександром Лукашенком

2004 - Центральна виборча комісія на чолі з Сергієм Ківаловим, всупереч масовим протестам, оприлюднила офіційні результати виборів президента України.
Переможцем було визнано Віктора Януковича (йому приписали 49,42%, Віктору Ющенку - 46,69%). Протокол підписали 11 членів комісії, один із яких, Олександр Чупахін, - із зауваженням, що цей документ "не відповідає волевиявленню українського народу". Не підписали протокол троє членів ЦВК - Андрій Магера, Руслан Князевич і Ярослав Давидович.
У Києві тривають кількасоттисячні мітинги, демонстрації й пікетування прибічників Ющенка. "Помаранчеві" активісти зайняли "Український дім", де влаштували один зі штабів і місце для ночівлі та зігрівання тисяч маніфестантів

Запис звернення обраного президентом Януковича до виборців: "Чи не треба казати "за мене"?"

Автори: Дмитро Лиховій і Леся Шовкун (ledilid.livejournal.com)

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.