20 жовтня в історії

1469 - народився Нанак Дев, перший гуру сикхів, засновник сикхізму, що виник у Пенджабі, - релігійно-реформаторського руху, а потім і релігії

1587 - у битві біля Кутра (Жиронда, Франція) війська гугенотів Генріха Наваррського розбили армію Католицької ліги

1632 - народився Крістофер Рен, англійський архітектор, математик і астроном; cер.
Збудував 53 церкви в Лондоні, у тому числі знаменитий собор св. Павла

1677 - народився Станіслав Лещинський I, польський король у 1704-1711 рр. - як ставленик шведського монарха Карлом ХІІ, в 1733-1734 рр. - ставленик французів.
Обидва рази - вигнаний із країни

1774 - американський Континентальний конгрес наклав ембарго на торгівлю з Британією

1803 - Сенат США ратифікував купівлю штату Луїзіана

1818 - Велика Британія і США встановили кордон по 49-й паралелі між Канадою та Сполученими Штатами

1827 - у Наваринській бухті біля берегів Греції об'єднаний флот Росії, Англії та Франції знищив турецько-єгипетський флот Ібрагім-паші.
Ця перемога стала одним із важливих кроків на шляху Греції до незалежності

1854 - народився Артюр Рембо, французький поет, один з основоположників символізму

1865 - місцем перебування уряду Канади затверджена Оттава

1868 - у Києві створено перший в Україні приватний комерційний банк

1886 - народився Яків Водяний, український політичний, військовий і громадський діяч, драматург, підприємець.
Командир бойової дружини партії есерів, один з організаторів Вільного козацтва, смілянський полковник ВК (з жовтня 1917 р.), повстанський отаман Холодного Яру, діяч УНР на еміграції (в Західній Україні).
У 1911-1917 рр. був на еміграції в Японії та Австралії. В Україну повернувся після Лютневої революції 1917 р.
Арештований НКВС після окупації Західної України у 1939 р., засуджений до розстрілу

1916 - у Севастополі вибухнув пороховий погріб російського лінкора "Імператриця Марія", загинуло понад 220 осіб

1924 - в ефірі прозвучала перша в Україні радіопередача - трансляція радіоконцерту з Харкова.
Перші слова українського радіо почули 70 радіолюбителів. Дикторів тоді не було, тож, передачу відкрив технік, який за звичкою зв'язківця на початку тричі промовив у мікрофон "Алло", а потім ще тричі - "Говорить Харків". Саме з цього почалося радіомовлення в Україні

1927 - ІІ Всеукраїнський собор УАПЦ в Києві ухвалив усунути з посади митрополита Василя Липківського - під тиском влади, під загрозою арешту і заслання учасників собору

1929 - ЦК ВКП(б) проголосив суцільну колективізацію

1944 - перший бойовий виліт японських камікадзе

1945 - у Франції жінкам уперше надано виборче право

1947 - комісія з розслідування антиамериканської діяльності почала слухання про проникнення комуністів у Голлівуд

1959 - Степана Бандеру поховали на мюнхенському цвинтарі "Вальдфрідгоф".
За спогадами очевидців, на проміжку від центральної брами кладовища до ділянки № 43 вирувало людське море - провести в останню путь лідера ОУН прийшли тисячі людей. Багато хто чергував на цвинтарі від самого ранку, хоча похорон був призначений на 15.30.
За труною, накритою синьо-жовтим прапором, ішли священики, чолівка ОУН, у тому числі й представники "ворожої" ОУН Андрія Мельника, молодь із "Пласту", на який після розколу орієнтувалася організація "двійкарів", та бандерівського СУМу, міжнародні делегації, представники політичних, наукових, суспільно-громадських організацій і установ, найближчі друзі й родина, товариші.

Похорон Бандери зібрав тисячі людей.


Тисячі тих, хто, можливо, ніколи не бачив Провідника, але для кого "саме лише його ім'я було і прапором, і бойовою сурмою, і прикладом незламного борця за найвищі ідеали нації", як написав після похорону тижневик "Українська думка".
Чи не всі західнонімецькі газети в докладному звіті наголошували, що вшанувати пам'ять Бандери зібралися представники всіх українських політичних груп - "так, ніби між українцями на еміграції зовсім не було чвар"

1968 - колишня перша леді США Жаклін Кеннеді вийшла заміж за грецького олігарха Арістотеля Онассіса

1968 - на Олімпійських іграх у Мехіко перемогу в стрибках у висоту з результатом 2 м 24 см здобув американець Дік Фосбері, який подолав планку в оригінальний спосіб - спиною до неї.
Новий стиль швидко здобув популярність у всьому світі

1973 - королева Великої Британії Єлизавета II відкрила будівлю Сіднейської опери, одну з найкрасивіших будівель у світі

1982 - у Москві на стадіоні в Лужниках сталася трагедія наприкінці футбольного матчу на Кубок УЄФА між "Спартаком" і голландським "Гарлемом": у тисняві, за офіційними даними, загинуло 66 осіб, хоча очевидці вважають цю цифру заниженою.
Сам факт трагедії ретельно приховувався від громадськості

1995 - у Володимирському соборі в Києві почався триденний Помісний собор УПЦ Київського патріархату, який обрав патріаршого місцеблюстителя митрополита Філарета (Денисенка) Патріархом Київським і всієї Руси-України, предстоятелем УПЦ КП

Автори: Дмитро Лиховій і Леся Шовкун (ledilid.livejournal.com)

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.