28 липня в історії

1741 - корабель Вітуса Берінга першим досягнув Аляски

1764 - у Петербурзі на Васильєвському острові закладено кам'яний Андріївський собор (архітектор Олександр Віст)

1794 - страчені 22 діячі Великої Французької революції, зокрема, Максимілліан Робесп'єр і Луї Антуан Сен-Жюст.
Термідоріанський переворот 27-28 липня означав кінець якобінської диктатури

1804 - народився Людвіг Фейєрбах, німецький філософ

1806 - народився Олександр Іванов, російський художник

1821 - Перу оголосило незалежність від Іспанії

1858 - французький фотограф і карикатурист Фелікс Надар, який у 1855 р. запатентував ідею використання аерофотографії для виготовлення карт і цілей розвідки, зробив першу у світі аерофотозйомку, здійснивши для цього підйом на аеростаті

1868 - прийнята 14-та поправка до Конституції США, яка забезпечує громадянство кожній людині, що народилася у Сполучених Штатах.
Головною метою поправки було забезпечити громадянство колишнім темношкірим рабам

1896 - у Флориді засновано місто Маямі

1900 - Луї Лессінг, американський підприємець зі штату Коннектикут, придумав гамбургер

1900 - народився Володимир Шнейдеров, російський радянський кінорежисер, сценарист, оператор, організатор і перший ведучий телевізійного "Клубу кіноподорожей"

1902 - народився Карл Поппер, англійський філософ, творець теорії відкритого суспільства

1911 - народився Джорджо Щербаненко, італійський письменник українського походження, визнаний «італійським Сіменоном».
Уродженець Києва.
Сьогодні - 100 років від його народження

1914 - після вбивства ерцгерцога Фердинанда Австро-Угорщина оголосила війну Сербії.
Через кілька днів війна переросте у Першу світову

1918 - народився Олександр Скоцень, український футболіст, нападник.
Починав кар'єру за Польщі в командах "Тризуб" і "Україна" (Львів), грав за київське й московське "Динамо". Під час німецької окупації виступав у Льовові.
Після війни - на еміграції в Європі, де виступав за "Олімпік" (Шарлеруа) та "Ніццу"; згодом - у Канаді, там грав у команді "Україна" з Едмонтона. Надалі - спортивний журналіст

Олександр Скоцень (праворуч)

1918 - декретом Вищої ради народного господарства (ВРНГ) націоналізований автомобільний завод "АМО" (товариство на паях "Автомобільне московське товариство").
Нині це Московський автомобільний завод ім. Лихачова - головне підприємство виробничого об'єднання "ЗіЛ"

1922 - народився Жак Пікар, швейцарський океанолог.
Разом із батьком Огюстом - конструктор батискафа "Трієст", на якому Жак та лейтенант ВМС США Дон Уолш 23 січня 1960 р. здійснили рекордне занурення в Маріанську западину

1923 - народився Володимир Басов, радянський кіноактор режисер і сценарист

1928 - в Амстердамі відкрилися ІХ Олімпійські гри

1929 - народився Жаклін Кеннеді-Онассіс (у дівоцтві Був'є), вдова президента США Джона Кеннеді, яка згодом вийшла заміж за грецького магната.
Суттєво змінила роль перших леді у житті країни

Джекі Кеннеді й Ніна Хрущова

1939 - Верховна Рада Української РСР видала указ про затвердження Леоніда Корнійця головою Раднаркому УРСР.
Ухвалено рішення звільнити Дем'яна Коротченка з посади голови РНК у зв'язку з його призначенням третім секретарем ЦК КП(б)У

1942 - народний комісар оборони СРСР видав наказ №227 ("Ні кроку назад").
Оголошений в усіх частинах і підрозділах діючої армії, він категорично, під загрозою розстрілу на місці, забороняв відступ військ без спеціального розпорядження вищого командування

1942 - рейхскомісар України Еріх Кох видав наказ про введення обов'язкової трудової повинності для населення і суворих заходів покарання його порушників

1976 - унаслідок найбільш руйнівного у XX ст. землетрусу (сила поштовхів - від 7,8 до 8,2 бала) в Північно-Східному Китаї загинуло близько 250 тисяч людей.
Шахтарське місто-мільйонник Таншань було повністю зруйноване

1980 - багатотисячний похорон Володимира Висоцького у Москві на Ваганьковському цвинтарі. Він помер 26 липня

1984 - у Лос-Анджелесі відкрилася XXIII Олімпіада, яку бойкотували країни соцтабору

1986 - генеральний секретар ЦК КПРС Михайло Горбачов оголосив про рішення радянського керівництва повернути з Афганістану частину "обмеженого контингенту".
Починаючи з 15 жовтня, до кінця 1986 р. вирішили повернути в Союз шість полків - один танковий, два мотострілецькі й три зенітні

1988 - в СРСР дозволені неофіційні мітинги й демонстрації

1989 - Верховна Рада Латвійської РСР проголосила суверенітет Латвії

1991 - на першому з'їзді, який проходив 27-28 липня, створена Спілка офіцерів України

Автори: Дмитро Лиховій і Леся Шовкун (ledilid.livejournal.com)

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.