15 червня в історії

313 - візантійський імператор Константин оголосив свободу віросповідання і наказав повернути християнам конфісковану у них власність

1524 - селяни одного з німецьких сіл постали проти свого абата, з чого почалася Селянська війна у Німеччині

1594 - народився Ніколя Пуссен, французький живописець, філософ, мистецтвознавець

1752 - Бенджамін Франклін в експерименті з повітряним змієм довів електричну природу блискавки

1775 - за наказом Катерини ІІ російські війська під командуванням генерала Петра Текелі (серба за національністю) зруйнували Запорізьку Січ

1826 - Арканзас прийняли до складу США як 25-й штат

1843 - народився Едвард Гріг, норвезький композитор, диригент, піаніст

1844 - Чарльз Гудьїер запатентував спосіб вулканізації гуми

1867 - народився Костянтин Бальмонт, російський поет, один із зачинателів "срібного віку"

1869 - Джон Хайат в Олбані (штат Нью-Йорк) запатентував целулоїд

1882 - народився Митрофан Греков (Мартищенко), російський і радянський художник-баталіст ("Тачанка", "Трубачі Першої кінної"). Учасник громадянської війни - документаліст армії Будьонного

1896 - народився Іван Лихачов, один з організаторів радянського машинобудування.
Директор Московського автозаводу (зараз - Завод ім. Лихачова), в різні роки - нарком і міністр машинобудування й транспорту

1911 - у США засновано Computing-Tabulating-Recording Company.
Сьогодні вона відома під назвою IBM

1914 - народився Юрій Андропов, генеральний секретар КПРС у 1982-1984 рр.
Голова КДБ у 1967-1982 рр., голова президії Верховної ради СРСР у 1983-1984 рр.

Офіційний портрет Андропова - такий, як носили на дамонстраціях

1919 - до Тернополя вступили частини УГА. Закінчення першого етапу Чортківської операції

1920 - ухвалена конституція Естонської Республіки

1924 - народився Езер Вейцман, президент Ізраїлю у 1993-2000 рр.

1931 - ЦК ВКП(б) ухвалив постанову про будівництво Московського метрополітену

1934 - український націоналіст, член ОУН Григорій Мацейко у Варшаві вбив міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького, помстившись за пацифікацію Західної України.
Розправа відбулася в ресторані "Товариський клуб" на вулиці Фоскаль, куди міністр прибув на обід. Мацейко підійшов до нього і спробував підірвати бомбу, як було заплановано. Коли пристрій не спрацював, він кількома пострілами смертельно поранив міністра.

Українська газета "Наш прапор" (Львів) із матеріалом про початок суду


Мацейкові вдалося уникнути арешту. Натомість Степана Бандеру та інших причетних до акції заарештували та засудили до страти та довгих років ув'язнення на гучному Варшавському процесі. Страта Перацького, з одного боку, викликала подальші репресії, зокрема було засновано політичний концтабір у Березі-Картузькій в білоруській зоні окупації. З іншого - польська влада не змогла більше приховувати "українську проблему", вона набула міжнародного звучання

1940 - радянські війська увійшли в Литву.
Литва висловила згоду на задоволення вимог уряду СРСР

1941 - Хо Ши Мін створив В'єтнамську незалежну лігу (В'єтмінь), закликавши до визволення країни від колоніалізму

1941 - народився Іван Миколайчук, український актор театру й кіно, режисер.
Сьогодні - 70 років від його дня народження

Іван Миколайчук

1945 - у Великій Британії розпущено "воєнний" парламент, який проіснував дев'ять із половиною років

1950 - Федеративна Республіка Німеччини прийнята в Раду Європи

1954 - у Базелі (Швейцарія) засновано Союз європейських футбольних асоціацій.
УЄФА постала після консультацій, початих федераціями футболу Франції, Італії й Бельгії. Спочатку до УЄФА входило 25 країн

1969 - 19-м президентом Франції обраний Жорж Помпіду

1980 - на стадіоні "Маракана" футбольна збірна СРСР у товариському матчі виграла у збірної Бразилії - 2:1

1985 - у ленінградському Ермітажі в присутності екскурсійної групи молодий чоловік вихлюпнув на "Данаю" Рембрандта сірчану кислоту з літрової банки, після чого з криком "Свободу Литві!" двічі штиркнув у картину ножем.
Злочинцем виявився душевнохворий литовець Бронюс Майгіс, який пояснив свої дії "політичними міркуваннями"

1986 - газета "Правда" оголосила про звільнення за недбалість керівників Чорнобильської АЕС

1988 - Верховна Рада Вірменії висловилася за приєднання Нагірного Карабаху

1989 - президент США Рональд Рейган посвячений в англійські лицарі

1990 - утворена Всеросійська державна телерадіомовна компанія (ВДТРК); перший голова - Олег Попцов

1992 - в. о. глави уряду Російської Федерації призначений Єгор Гайдар

1994 - Ватикан та Ізраїль установили дипломатичні відносини

2004 - виявлено перший мережевий вірус для мобільних телефонів - Cabir

2008 - у Севастополі відкрили пам'ятник російській імператриці Катерині II

Автори: Дмитро Лиховій і Леся Шовкун (ledilid.livejournal.com)

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.