13 квітня в історії

1204 - захоплення і розграбування Константинополя учасниками ІV Хрестового походу

1519 - народилася Катерина Медічі, дружина короля Франції Генріха II.
Одна з найвпливовіших осіб Франції в період воєн між католиками і гугенотами (її вважають одним з організаторів Варфоломіївської ночі).
Після смерті чоловіка протягом 15 років була регенткою, три сини Катерини - Франциск II, Карл IX і Генріх III - були королями Франції, а дочка Маргарита вийшла заміж за лідера протестантів Генріха Наваррського, майбутнього короля Генріха IV

1559 - Франція й Іспанія підписали Като-Камбрезійський мир, що завершив Італійські війни 1494-1559 рр. за панування в Європі і встановив гегемонію Габсбургів

1570 - народився Гай (Гвідо) Фокс, англійський дворянин-католик, найвідоміший учасник Порохової змови проти англійського та шотландського короля Якова I.
Саме Фокс мав запалити ґрніт, що вів до наповненого порохом приміщення під палатою лордів у Лондоні. Там він був арештований у "ніч Гая Фокса" 5 листопада 1605 р., невдовзі засуджений і четвертований

1598 - підписання французьким королем Генріхом IV Нантського едикту, що означав надання свободи віросповідання французьким гугенотам і завершення Релігійних війн у Франції

1743 - народився Томас Джефферсон, автор Декларації незалежності (1776), 3-й президент США у 1801-1809 рр., один із батьків-засновників держави

Томас Джефферсон

1773 - народився Юрій Лисянський, російський мореплавець, командир першої російської навколосвітньої експедиції

1829 - прийняття англійським парламентом Акта емансипації - надання свободи віросповідання католикам

1868 - війська англійських колонізаторів захопили фортецю Магдал і таким чином остаточно підкорили Ефіопію.
Тамтешній негус (імператор) Рас Каса (Теуодрос ІІ) наклав на себе руки, не бажаючи потрапити у полон

1883 - народився Олександр Александров, радянський диригент, композитор, автор музики гімну СРСР і Росії, організатор та керівник ансамблю пісні й танці Червоної армії

1883 - народився Дем'ян Бєдний (Юхим Придворов), російський радянський поет

1919 - до Ялти вступили частини Червоної армії

1919 - рада робітничих і солдатських депутатів у Мюнхені проголосила Баварську радянську республіку на чолі з комуністами.
Це квазідержавне утворення проіснувало до 5 травня 1919 р.

1923 - урочисте відкриття в Лондоні стадіону "Уемблі"

1925 - відбулося відкриття першої у світі регулярної авіаційної вантажоперевізної лінії Детройт - Чикаго (США), яку організував Генрі Форд; літаки перевозили комплектацію для його автомобільних заводів

1928 - у Києві відбулася прем'єра фільму Олександра Довженка "Звенигора"

1934 - у Саратові обвалився залізничний міст, який будували через Волгу; загинуло близько 150 осіб

1934 - завершена операція з порятунку екіпажу та учасників полярної експедиції пароплава "Челюскін"

1941 - підписання радянсько-японського пакту про ненапад

1943 - нацисти ліквідували гетто в Бібрці Львівської області (розстріляно 1200 євреїв) та Бучачі Тернопільської області (близько 1250)

1944 - радянські війська звільнили від фашистів Овідіополь, Сімферополь і Феодосію

1945 - війська 2-го і 3-го Українських фронтів остаточно взяли Відень

1954 - Володимир Петров, радянський посол в Канберрі, отримав політичний притулок у Австралії

1958 - переможцем серед піаністів на I Міжнародному конкурсі ім. Чайковського в Москві став американець Харві Ван Кліберн

1960 - Франція провела випробування ядерної бомби у пустелі Сахара й відтак стала четвертою ядерною державою світу

1967 - перший виступ рок-гурту "Роллінг стоунз" за "залізною завісою" - у Варшаві

1985 - померлого два дні тому червоного вождя Албанії Енвера Ходжу змінив Раміз Алія

1990 - повідомлення ТАРС, що визнало відповідальність радянського НКВС за трагедію у Катинському лісі, де було вбито тисячі польських громадян

Автори: Дмитро Лиховій і Леся Шовкун (ledilid.livejournal.com)

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.