Такий в тюрмі звичай, що в'язні виписують або вишкрябують на стінах своє ім'я чи прізвище. Навіть під відпалою штукатуркою можна було вичитати чиєсь прізвище чи ім'я - ті, що були написані фарбою. Мінялись окупанти, а в'язниці були повні.

Ось уривок вірша, котрий 23 лютого радить декламувати рекомендований Міністерством освіти України збірник "Сценарії шкільних свят": "В сорок пятом в мае / вопреки уставу караульной службы / мы салютом личным подтвердили / славу РУССКОГО оружия"...

Пан професор описав сьогоднішній стан українськості. Головний акцент на тому, що вирішальною є не проблема "Хто такі українці", а "Чого вони хочуть". Успіх країни залежить від цінностей, які мотивують діяльність кожної людини.

Задекларований процес відновлення історичної правди перетворився на тиражування пропагандистських сюжетів, які часто-густо не мають нічого спільного із реальними подіями. Фактично, ми маємо радянську історію із зворотнім знаком. І певна частина нашого суспільства по-справжньому бажає бути одуреною.

Ідеолог ОУН Дмитро Андрієвський з Полтавщини ще у 1928-му визначив, якими мають бути риси члена організації: "не підпорядковує себе настроям і відрухам натовпу, але вміє стати над ним та накидати йому свою думку, свою волю". І жодної демократії.

Наших пращурів знали чи то як Маєцьких, чи то як Маяцьких. За столипінських часів селянам масово видавали паспорти, і родину мого прадіда Прокопа Тимофійовича записали Медведєвими, як і добру половину села. Була така традиція в "тюрмі народів"...

"Проблема українців у тім, що двадцять років тому їм була нав'язана "концепція Грушевського": "помилкова, заснована не на історії, не на фактах, а на міфах про існування якогось окремого українського народу зі своєю державністю"- про це заявив російський історик Олександр Колпакіді.

"...Гальперович вдарив не тупим боком, а гострим, і я подумки відмітив, що шаблю він тримає не вперше. Рубав не по шиї - по тім'ю. Жертви без жодного звуку падали ницьма із розколотими черепами, червона юшка бризкала Яші на чоботи й галіфе...
- Нє вєрітє? Клянусь вам. Я готов зємлю гризть!
- Вона не твоя, - сказав Вовкулака."

Сьогодні - річниця Андрусівської угоди 1667 року, коли московський цар таємно від козаків уклав угоду з польським королем, розділивши Україну по Дніпру. Таким чином Москва порушила домовленості, підписані в січні 1654 року на Переяславській раді.

Липинський застерігає сучасних політиків від руйнуючого "націоналізму", що зводиться до фанатичних вигуків про "Неньку Україну", про "рідну мову", про клятих "Московітів і Ляхів", і покликані прикривати їхнє "зрадництво, безвольність, отаманію, самозакоханість, кар'єризм".

Нинішній міністр освіти намагається принизити авторитет української, натомість підвищуючи статус російської. Цьому доктору наук не завадить пройти короткий курс історії, яку вивчали в середніх навчальних закладах дореволюційної Росії.

В Росії знищена більшість українських недільних шкіл - в Пітері, Воронежі, Тюменській області, інших регіонах. Існує легальна можливість відновити школи - а федеральні організації українців у Росії займаються політикою, за що їх тягають по судам.

Схоже, що нашому гетьману Богдану Хмельницькому таки вготовано місце в оновленому російському "пантеоні", де відтепер мирно співіснують Ленін, Денікін, Микола ІІ та інші достойники.

Відпилювати голови негарно - навіть гидким ідолам. Але у вільній країні щодня сотні людей збиралися б біля "будинку Сталіна", доки господар не переніс би дороге його зображення у власну вітальню чи кудись іще. Це Гітлер помер вчора. А Сталін досі живий... (рос.)

Російське козацтво намагається глорифікувати соратника Піночета Мігеля Краснова-Марченко - нащадка нацистських колаборантів Краснових, засудженого на кількадесят років тюрми за злочини проти людства у Чилі. (рос.)

Українці можуть бути мобілізовані в національний рух, який відстоює гуманістичні цілі, солідарність та ненасильство. Чим огиднішим буде режим Януковича, тим більша вірогідність появи українського Мартіна Лютера Кінга. Українські демократи мають кріпитись. Одного дня вони переможуть.

"Ви думаєте, що мені потрібна війна? Що мені у ній? Я жінка ще молода, я хочу жити, але що робити? Все, що тільки було у нас, розбито і розграбовано. Нині, як бачите, мене оберігати нікому, а навпаки... Я оберігаю."

Політ нормальний. Маємо понад 830 тисяч хостів за цей час. Будьте з нами і далі. Пропонуйте теми. Надсилайте дописи, артефакти недавнього минулого. Розкажіть про нас друзям, френдам, знайомим у соціальних мережах і блогах.

"Мене брали всі "свої", хоча б один НКВДист був присутній", - згадувала бабуся. Довелося їй відпахати 10 років на лісоповалі в Красноярському краї, та ще й рік попрацювати на будівництві: пустеля Гобі, 40 градусів морозу, крижаний вітер. Дали кірки і наказали рити собі землянки. Жесть, одним словом.

"Досвід поколінь нічому нас не вчить. Це казки, що з молоком матері ми всотуємо пам'яит віків, - нічого ми не всотуємо, крім кальцію та ніжності..." Анна загинула 24 січня 2011 року під час теракту в московському аеропорту "Домодєдово".