"Або ти українець, або комуніст! Або ти, блін, демократ, або комуніст! Або ти хочеш будувати незалежну державу, або ти - комуніст! Tertium non datur нікоґда! Що ми й бачимо. Підтвердилося - з комуністами не побудуєш нічого. Ось комуністи собі і будують - оці кучми, кравчуки...". Сьогодні день народження українського журналіста, дисидента і хіпі Сергія Набоки. Його життя було вічним змаганням за гідність, якої нам так часто бракує.

В національно-культурному відношенні Україна стане єдиною тоді, коли на Сході визнають героями Бандеру з Шухевичем, а на Заході - радянських полководців-українців Ватутіна та Малиновського. Має змінитися ще не одне покоління українців (рос.).

Націоналіст Йосип Пилипчак. Вояк УПА. 10 років таборів та 5 років заслання. Без права повернення на рідну землю. Його пам'ятають.

Місто було набито військами і військовою технікою, але ми легко об'їздили всі місця, де перебували поранені, отруєні газом й убиті. Я зрозумів, що кожен факт повинен бути аргументований. Рубана рана на спині - фотографія і текст на магнітофоні, труп - фотографія... (рос.)

Минає рік відтоді, коли 10 квітня 2010-го не стало моєї подруги Марії Качинської. Увесь цей рік я часто згадувала її. Наші бесіди, наші візити. Коли бачила щось цікаве чи то з польського живопису на ринку, чи то цікавий шарфик у магазині, ловила себе на думці - треба купити це для Марії...

Уніатська церква опинилася між двох вогнів. Її не сприймали як православні, так і поляки. Церква, на яку поляки дивилися як на місток до асиміляції, продовжувала бути українською. Петро Могила намагався примирити "Русь із Руссю", створивши з уніатів і православних незалежний патріархат.

Сьогодні на каналі "Інтер" - прем'єра документального фільму, але не про "чорно-білу" трагедію сімдесятирічної давнини, а про сучасних людей, які живуть поруч із місцем, яке для всього світу випромінює страх... (рос.)

Щоб вижити, бабуся їздила на Західну Україну - обмінювала речі загиблого чоловіка на крупи. За все життя вона не знала українською ані слова (крім "цибуля", чомусь говорила саме так). І нічого - ніхто її на Заході не ображав, як декого ще й доcі лякають.

Помер Василь Кононов - канонічна фігура епохи путінського неосоветізму, ікона російських патріотів. Закінчений червоний бандит-терорист, чиє ім'я Москва перетворила на знаряддя боротьби з ненависними балтійськими демократіями (рос.).

Кажуть, що "проект Україна" виявився невдалим, бо незалежність задешево нам дісталася. Категорично не згоден! Не з тим, що "задешево" - просто нам так нічого й не дісталося.

Hайприроднішим чином пишеться історія України з погляду українського народу. Погляд з Росії чи з Польщі - це вже щось зовсім інше. Теоретично можна зібрати під однією палітуркою абсолютно різні думки. Та чи не буде від того в головах студентів і учнів суцільна каша?

Порівнюємо український політикум початку ХХ та ХХІ століть. "Кожен із діячів почував себе Наполеоном, багато із них міркували в душі, що тільки він один призваний історією до святого діла - відродження батьківщини... Фактично було знищено армію... Остаточного удару завдала економчна криза".

Путін заявив: "Ми зараз повинні думати про жертв, кількість яких збільшується і в результаті громадянської війни, яка зараз йде в Лівії, і в результаті нанесення ракетних і бомбових ударів. Але, звичайно, про це повинні думати ті, хто причетні до цієї трагедії. Думати про це й молитися за порятунок своєї душі"... (рос.).

Кажуть, що "Вітчизняна" війна характеризується "небывалым гражданским единением общества для изгнания захватчиков со своей земли". Давайте глянемо на конкретному прикладі - чи було таке "єдінєніє" в Україні?

Газета кримських комуністів передрукувала відомий вірш сучасного російського письменника-фантаста Юрія Нестеренка про Третій рейх, перейменувавши його в... "Хочу в СССР!" Без двох останніх рядків ("И алели над нами флаги // С черной свастикой в белом круге") твір здається справжнім панегіриком Радянському Союзу.

Більш ніж за сто років до Куликовської битви Західна Русь перемогла татар - і почався новий розвиток Руської державності. Період історії від Данила Галицького до Богдана Хмельницького є зяючою прогалиною

КДБ зовсім не був всесильним, хоч і культивував такий міф. Скажімо, спогади повстанця Данила Шумука були передані на Захід в таємниці від радянських спецслужб, але кадебешники у власному підручнику запевняли самих себе, що вони їх... сфальшували.

Здавалося, чим більше цю сім'ю шмагала доля, тим більше вона ставала міцнішою. Й не було такого хреста, якого ці дивовижні люди відмовилися б узяти на плечі.

На зорі радянської влади нарком освіти Анатолій Луначарський вибив у Леніна особистий дозвіл на недоторканість петроградської квартири Федора Вовка, беручи до уваги унікальні матеріали з народознавства, які там зберігались. Вчений написав найґрунтовніше дослідження про українців.

"При одній думці, що вони таки спіймають і повернуть, в мене сивіє волосся, і вожу з собою дозу ціанистого калію, як останній засіб самозахисту перед сталінським соціалізмом, перед тою "родіною"...