Отже, тепер більше двадцяти Героїв України, які теж отримали це звання "посмертно", будуть - за логікою донецьких суддів, донецького адвоката і єнакієвського президента - так само "дегероїзовані" вслід за Бандерою?

Блискучий літературознавець написала немислимо багато дослідницьких статей, бо як можна було встигнути стільки написати за життя, сповнене задухою цькувань, відчаєм втрат, роками вимушеного мовчання! А останніми роками вона писала всупереч хворобі й постійному болю.

5 мільйонів українських греко-католиків, які теж святкують Різдво за юліянським календарем, пан Янукович не привітав. Тобто й не зарахував їх до "великого і гідного народу України".

Звичайно, в буденному житті він ходив, як і положено - красивий і доглянутий. А до людей - в дуже поношених речах... Чи щоби показати свою скромність, чи щоби морду не набили...

Большевики начали отчаянную борьбу с религией, преследуя и уничтожая Церковь Христову. Но они не смогли уничтожить заложенные в человеческие души основы веры: тоску по Богу и поиск Божества.

Почуття людини та її спільноти закорінені в минулому, а їхній геній живе в історії. Це особливо притаманно мешканцям геополітичного простору між Мюнхеном і Ялтою - тут "опритомніти" означає "опам'ятатись". Згадувати, забувати і пригадувати знову...

Під таким заголовком київське видавництво "Грані-Т" випустило у світ кілька днів тому свою нову книжку. Не знаю, чи вона буде добрим подарунком під ялинку - але певен, що вона повинна знайти свій шлях до книжкової полички кожного інтелігентного читача чи читачки, незалежно від того, як він чи вона ставиться до Степана Бандери.

Гендиректор НТКУ Єгор Бенкендорф каже, що Перший Національний відзначав День жалоби згідно з рекомендаціями Нацради: без траурної стрічки й свічі пам'яті на екрані та з Міхаілом Задорновим в ефірі

Мені подобається зустрічати кавказців. З оригінальними прізвищами. Мій друг Іван Хохлов - натуральний грузин. Чи наш міністр освіти та науки Дмитро Шашкін. Або капрал грузинської армії Кравчукі. А предки його - українці на прізвище Кравчук... (рос.)

Вже в червні 1989 року окреслилося два Рухи - народний, спрямований на здобуття свободи (і частково ковбаси), і Рух спритних людей до вищих посад, почестей і влади, які на деякий час зустрілися під дахом Народного руху за перебудову.

Чехословацький уряд в кінці 1950-их років передав СРСР кілька вагонів документів періоду УНР з умовою, що вони будуть залучені до фондів українських архівів.
Вагони отримали - частина документів поїхала до Москви, решту знищили. Які ж причини такого страху перед архівною інформацією?

Як гриби після теплого дощу, виростали в селі різні продовольчі і промтоварні магазини, дрібні й середні приватні лавочки й ларьки. Селяни будували млини, олійниці, круподерки та виробляли ремісничі вироби, які продавали на ринку.

Після нещодавнього піар-прориву російського прем'єра на українському фронті в душах моїх співвітчизників народилася багата гамма почуттів, яка коливалася між справедливою злобою та неприхованою образою.

"Я розумію, що стараєтеся про моє визволення. Але я прошу вас не робити нічого в цій справі. ...Окрім неба, це єдине місце, де я хотів би перебувати. Тут ми всі рівні - поляки, євреї, українці, росіяни, латиші, естонці... Моліться за тих, хто створив цей концтабір та цю систему. Нехай Господь помилує їх."

За все життя прабабуся ніколи не повернулася в рідне село, лякалася будь-яких нагадувань про ті часи. Я ж їздила туди. Але більшість людей з тих, із ким розмовляла, оселилися в Баранівці вже після 1930-х років.

Цар Петро I - один із найжорстокіших катів України. Наведемо лише декілька не згаданих у фільмі фактів, що стосуються політики Петра I щодо України та українців, які "зело умны, и мы от этого можем быть не в авантаже".

Це був унікальний навіть як для кровожерливих сталінських часів суд. Вина розстріляних полягала лише в тому, що вони уявляли Україну окремою державою. Прокурор Харитонов - запам'ятайте це прізвище...

Нас цілком зіґноровано: в оргкомітеті лише чиновники, які навряд чи знають, яке значення має ця постать для України. Якби влада України керувалася його економічним ученням і етичними настановами - багато проблем уже було б розв'язано.

Мабуть, в її очах ми виглядали не надто відмінними від комсомольців, що забирали в її родини хліб. Чужі люди з чужою мовою, якимсь металевим приладдям. Спочатку позабирають - а потім ще ходять розпитують.

Як і сотні інших газет "The Economist" у кінці номера публікує некрологи. Коли я вперше зіткнувся з цим фактом, то вирішив, що буду пропускати розділ Obituary. Від некрологу здебільшого чекаєш смутку та горя, а хто на таке погодиться з власної волі?