"Слідчий КГБ пояснював мені, що мільйони сталінських безвинних смертей – це мій наклеп на радянський лад. Що вторгнення танків в 1968-му в Чехословаччину - наклеп. Найдемократичніший у світі радянський суд підтримав думку слідчого. Так я став наклепником..."

Зустріти в Луганську шахтаря можна з такою ж імовірністю, як моряка в Києві. Тож чи правомірним є вживання терміну "Донбас" як назви однієї з частин України? Будь-який мешканець краю на запитання про місце розташування Донбасу вкаже на південь, чітко відмежовуючи його від своєї місцевості.

Нинішній кримінально-олігархічний режим генетично пов'язаний з комуністичним окупаційним режимом: саме колишні компартійні та комсомольські функціонери незаконно привласнили собі фабрики і заводи на початку 1990-х років, ставши олігархами.

Як повернути селу історичну назву? Закликаю вас зобов`язати своїх депутатів проголосувати за повернення історичної назви. Домагаймося референдуму з цих питань. А заразом приберімо й пам`ятник Леніну. Кому він потрібен – хай забере та поставить його собі на городі.

Прошу Вас закрити справу ветерана УПА Степана Бакунеця, а в подальшому не піддаватися на провокації антиукраїнських сил у Польщі. Закликаю польських державних і громадських діячів, політиків відмовитися від практики втручання у внутрішні справи України...

Вістки про її хворобу кружляли по Львову вже давно, і щоразу, бачачи п. Ірину на громадських зібраннях знову, ми всі мимоволі відчували полегшення: "Ні, все гаразд. Виглядає вона добре, як завжди. Може, якось минеться". Не минулося… У ніч на 31 липня вона відійшла з нашого сьогодення, щоб назавжди залишитися в історії та у вічності.

Пам’ятник Святославу перед МАУП можна вважати маніфестацією антиізраїльської ідеології, базованої на православних упередженнях, що сягають глибини віків. Є й інші приклади візуальних образів стилізованого насильства та жорстокості.

Мені цікаво, яким чином обирався переможний проект пам'ятнику Висоцькому в Харкові? Методом наукового тику? Мені соромно за свій університет та за свого ректора, який серед інших членів журі обирав цей зліплений, вибачте, наче з відходів пам'ятник.

Ім'я цієї людини стало одним з символів тих висот, які може досягти українське слово, що б там не казали різні ворохобники. Ще самі українці до повної міри не осягли, кого втратила Україна у далекому карельському урочищі Сандармох від кулі більшовицького ката Матвєєва.

Західні вчені категорично проти використання своїх прізвищ поруч із прізвищем "Колесніченко". Кажуть, що не давали згоди на жодну публікацію. І не хочуть мати нічого спільного з українською політикою загалом і Партією регіонів зокрема.

Всі говорили про історичну пам'ять, про те, чого ніколи, за жодних умов і за всякої влади не можна забувати, - про великі втрати України, її трагедію, спричинену окупантами, про нинішню неукраїнську владу, "якої тут нема, і це добре”. А ще говорили, що вірять у майбутнє Української держави...

У Запоріжжі є пам’ятник воїнам-авіаторам. Якщо підійти ближче, можна прочитати на ньому дивовижний напис: "На самолетах устанавливались двигатели производства ОАО "Мотор Сич". "Розумієш, для цієї влади головне - помітити місце. Підняти ногу, як пес, і відлити в граніті якусь свою сублімацію. Ось є у нас пам’ятник воїнам-авіаторам, а скоро буде ще один, авіаторам-афганцям".

"Як мали прийти німці, баби запрягли волів у віз, поскладали убитих фашистів і хотіли десь відвезти в якийсь яр, але не встигли. І німці помстились: почали палити хати на хуторі, зібрали чоловіків з лопатами, які самі собі ями копали, а потім їх постріляли".

Історики мають давати адекватну відповідь на безглузді вигадки. Без цього міфотворчість лише продовжить ширитися, а запізнілі намагання протидіяти її прониканню до "офіційної науки" сприйматимуться як "ворожі вилазки" чи "антиукраїнська діяльність".

Перший з'їзд РСДРП - ще не розколотої на більшовиків і меншовиків - підготували і провели саме київські соціалісти. Традиція київських робітничих майовок теж розпочалася тоді - наприкінці ХІХ-го сторіччя.

Полеміка між студентом історичного факультету Львівського університету та його викладачем: "В Україні немає поділу між правим та лівим берегами р. Збруч, існує лише поділ між тими, хто будує мости та тими, хто розвалює".

Коли рятували Оперний театр і відбудовували Свято-Преображенський собор в Одесі, зверталися по креслення та плани до архіву. Як співав колись Висоцький, в місті бракує лише дрібнички – театру-вар’єте. Не дай Боже, щоб до цього долучили ще й архів...

Люди бажають не тільки комфорту, безпеки, скорочення робочого дня, гігієни, протизаплідних засобів і здорового глузду; вони також прагнуть боротьби та самопожертви, не кажучи вже про барабани, прапори й урочисті паради.

Думаю, багато хто звертав увагу на популярну в інтернеті копію листа голові КГБ СРСР Андропову, копія - першому секретарю правління Спілки письменників СРСР Маркову, підписану іменами трьох відомих літераторів і політиків.

За дві тисячі років слово "розп'яття" повторювалося так часто, що сенс його в деякій мірі втратився, потьмянів. Як відбувалася страта? За рахунок чого тіло трималося на хресті? Чому поспішали вартові, чому їм потрібно було закінчити свою справу до заходу сонця?.. (рос.)