Джон-Пол Химка: Ще кілька слів про львівський погром. ФОТО

Наявні фотографії із львівського погрому відбивають події тільки фрагментарно, а з понад 300 міліціонерів збереглося тільки 10 їхніх посвідчень із фотокартками. Як тоді сталося, що аж на двох таких міліцейських посвідченнях бачимо погромників?

Богуміла Бердиховська: Польща-Україна. Дуже важке дозрівання

Одним із найближчих випробувань результативності цих середовищ буде відзначення 70-річчя антипольської акції на Волині. Я переконана, що ми здатні спільно гідно вшанувати пам’ять її жертв і не допустити до зростання антиукраїнських настроїв.

Данило Яневський: Дискусія В’ятрович-Портнов: знову, знову і знову

Наслідки 240-літньої російської окупації є настільки жахливими, що знання про скоєні упродовж цього часу злочини відкидаються і суспільною, і індивідуальною свідомістю, блокуються, переносяться на рівень підсвідомого і продовжують руйнівну роботу.

Олександр Палій: Античне коріння "шароварщини"

Шаровари були популярним одягом на території України задовго до появи перших тюрків. Та й саме слово "шаровари" – індоіранського, а не тюркського походження. Річ у тім, що досить часто за вплив тюрків на українців помилково приймають вплив скіфів і сарматів.

Євген Шаповалов: Пам'яті донеччанина Олекси Тихого

На початку 80-х років в Мордовському таборі він сказав своєму наглядачеві, що Україна через десять років буде незалежною державою. За це його ледве не спровадили у лікарню для психічно хворих. А зараз у Дружківці кажуть: "А сталося таки по його..."

Ольга Герасим'юк: Неприручений. Десять років тому зупинилося серце Сергія Набоки

Він був антисистемним бунтарем, політв'язнем, поетом, трохи політиком, але завжди самоіронічним чоловіком, який назавжди залишився в пам'яті тих, хто його знав. Відомого журналіста згадує його однокурсниця і, згодом, колега.

Володимир Середа: Депортовані з Польщі українці про спільне примирення. ЗАЯВА

Важко говорити про взаємне прощення з тими у Польщі, хто вперто називає українське націоналістичне підпілля бандами, а взаємну братовбивчу польсько-українську боротьбу у 1940-х роках вважає вчиненим українцями геноцидом.

Джон-Пол Химка: Відповідь Юрію Шимку

...Також неправдою є те, що я намагався відмінити лекції Забілого. На жаль, останнім часом у моєму житті доволі часто буває, що проОУНівські елементи тиснуть на організаторів моїх лекцій. Такого я не бажаю нікому іншому. Лист п. Шимка й інші нещодавні напади на мене з боку бандерівців є повні подібного невігластва і брехні.

Юрій Шимко: Відкритий лист до Володимира Кравченка - директора КІУС

Історик Джон Химка гучно заявив, що треба представляти різні точки зору на минуле – без страху бути замовчуваним! Але пізніше він не соромився підписати петицію, щоб унеможливити виступи історика Руслана Забілого з музею "Тюрма на Лонцького" у Львові.

Василь Овсієнко: Іду за край. Театральна карикатура на Стуса

У зоні Стус ходив статечно, як імператор. Він говорив з гебістами твердо, як обвинувач. Під його громовим голосом нишкли два пискляві слідчі... А по театральній сцені бігає, стрибає, плазує якийсь розхристаний істеричний блазень, що розгублено лепече: "Я поет, я поет…".

Євген Шаповалов: Ті, що розпинали Стуса…

На судовому засіданні Василь Стус зробив заяву, що до нього застосовують фізичні тортури. Хоч як дивно, але ця заява не викликала жодної реакції у Медведчука. Зате великий інтерес адвокат проявив до політичної характеристики Стуса та його ставлення до націоналізму, що погіршувало становище підсудного.

Марта Онуфрів: Голодомори й інші геноциди в контексті міжнародного права

Резолюція ООН 1946 року про геноцид не має зворотньої дії. Тому нагальне завдання - збір доказового матеріалу про Голодомор-1946-47, щоб у правовому полі визнати його геноцидом проти українців. А далі під прецедент можуть потрапити і голодомори 1921-23 і 1932-33 рр.

Олександр Зінченко: Десятинна церква. Тест на зрілість Юрія Мірошниченка

Оскільки текст Мірошниченка є спробою вступити у публічну дискусію щодо відбудови "Десятинки" після публікації мого тексту "ХрамоЧос", але не відповідає на жодне із поставлених там питань – цілком логічно ці питання повторити ще раз.

Юрій Мірошниченко: Десятинна церква - тест на зрілість українського народу

Відтворення Десятинної церкви - це не питання ініціативи окремої релігійної громади. Проти будівництва Собору виступають націоналісти, однак це - найбільш "націоналістичний" проект за останні 20 років. (рос)

Василь Махно: Францоз із Чорткова

Усі, хто жив на цій землі і у цьому місті, були галичанами: рутенці, поляки, євреї, караїми, вірмени, шваби та німці. Про те, як Червона Русь перетворилася на напів-Азію можна розмірковувати довго, відомо лише, що Османська імперія у Чорткові тримала резиденцію намісника паші, на десятиліття приписавши місто та його мешканців до Сходу.

Михайло Бігус: Чому мовчать археологи, або примара духовного Чорнобиля

Провладна більшість прийняла зміни до законодавства щодо відведення земельних ділянок. Якщо вони будуть реалізовані на практиці, то це матиме катастрофічні наслідки для збереження культурної спадщини. Особливо це стосується пам’яток археології.

Володимир В'ятрович: Помаранчевий урок історії, або Чому в нас стільки днів незалежності

Українці були чудовими повстанцями, дисидентами, вміли боротися з владою, однак не вміли скористатися її здобуттям. Наші молодіжні організації навіть у незалежній Україні готували партизан і лісовиків, а не необхідних країні службовців...

Левко Лук'яненко: З пітьми тоталітаризму... Пам’яті Славка Доценка

24 жовтня 2012 року подався у мандрівку всесвітами відомий літератор, критик, перекладач (від Оскара Вайлда до Кліффорда Саймака), учасник руху опору, політв’язень радянських тюрем і концтаборів (1953-1963).

Сергій Грабовський: Чиї бронзові бюсти стоятимуть на алеях Героїв?

Саме на початку 1980-х обсяги "тіньової економіки" в СРСР сягнули 100 млрд доларів, саме тоді "стали на крило" комсомольці-секретарі, які під час перебудови успішно проміняли "Капітал" на капітал. То як тут не поставити бюст "дорогого Леоніда Ілліча"?

Богдан Червак: УПА: не виграна битва, але й не програна війна

З урядового звіту: "З утворенням армії українські повстанці ставали воюючою стороною незалежно від свого бажання воювати з Німеччиною". Українська влада приречена визнати УПА на державному рівні.