Ігор Федик: Наша сила у наших традиціях. Не чіпайте вертепного "Жида"

З власного досвіду знаємо, що персонаж на ім’я "Жид" у вертепі аж ніяк не викликає ксенофобських почувань в українців. Це комічна роль, яка покликана розважати присутніх дотепами та збирати "пампухи". Де тут ненависть?

Михайло Галущак: (Не)можливість подолати історичні стереотипи щодо націй

Стереотипи щодо міжнаціональних відносин: це прояв пост-пам’яті чи наслідок набутих історичних знань? Ніцше запитував себе: "Хто говорить у мені, коли я говорю?". Хто говорить в українцях, коли вони говорять про "москалів", "жидів", "ляхів", "турків", "німців"…?

Юрій Полуденний: СРСР - не Росія. Або Росія, яку ми втратили

…Якби в її історії не було Жовтневої революції та СРСР, Росія була би процвітаючою демократичною країною, з високою духовністю, розвиненою економікою, культурою та наукою. Це була би наддержава. Ще на початку XX сторіччя їй пророчили велике майбутнє. Якби не СРСР... (рос.)

Марк Крамер: Польсько-Ярузельська війна. До 30-річчя введення військового стану

30 років тому по всій Польщі було введено військовий стан. Це стало поворотним моментом в історії як Польщі, так і "холодної війни". Рух "Солідарність" не зміг покінчити з комунізмом самотужки, якби не допомога... Михайла Горбачова.

Леонід Залізняк: Провини УПА перед українцями та їхніми сусідами за Я. Грицаком

Покаяння за гріхи земляків перед сусідами продуктивне, лише коли воно щире і взаємне. Перед ким ми ще завинили за те, що живемо на білому світі? Перед Батиєм, половцями, печенігами? Хай нам "культові" історики підкажуть – вибачимося!

Наталія Горбаневська: "Про декого ми дізнаємося після виходу на волю, про більшість - ніколи"

"Поминая, вспоминая, перечитывая Марченко, мы будем верны его памяти...". Ця стаття була написана 25 років тому - 19 грудня 1986 року і вийшла у паризькій газеті "Русская мысль". Прошу вважати її заочним виступом на вечорі пам'яті Анатолія Марченка в московському "Мемориалі".

Олена Саннікова: In Memoriam. Леонід Бородін. 9 днів потому...

Не стало російського письменника і політв'язня брежневських та горбачовських таборів. Він сидів за створення підпільної антикомуністичної організації та свої книги. Він був останнім, хто бачив живим Василя Стуса. Похований у селі в Підмосков'ї, як заповідав

Ігор Чорновол: Шевченківська премія для львівських плагіаторів: судове засідання №6

Триває судовий процес "львівський історик проти двох письменників, лауреатів Шевченківської премії". На захист останніх виступили відомі майстри пера, зокрема автор "Чорного ворона" Василь Шкляр. Стилістика епістол вражає...

Ігор Голод: День Незалежності України слід відзначати 1 грудня

Свято Незалежності справедливіше відзначати цього дня, а не 24 серпня. Адже 24 серпня відбулося голосування депутатів Верховної Ради, а от 1 грудня 1991 року за самостійність своєї країни проголосував 28.804.071 українець.

Тарас Кузьо: Стратегії націоналістів-емігрантів і українсько-радянські реалії

Сумна іронія полягає в тому, що сьогодні в Україні та за кордоном існують чотири організації, які називають себе послідовницями Степана Бандери – "Свобода", КУН, ОУН(б) і "Тризуб" – однак вони не співпрацюють одна з одною.

Мирослав Маринович: Ми вшануємо жертв Голодомору лиш тоді, коли не дозволимо собі ставати творцями пекла у своєму краї

Засудження комуністичної системи нам потрібне не для того, щоб виправити минуле, – втраченого вже не повернеш. Воно потрібне нам для оберігання нашого майбутнього, щоб сатанинське минуле не проросло в ньому знову.

Володимир Гонський: Тим, хто вважає, що Голодомор "не був геноцидом"

Між 1926 і 1939 роками частка українців у населенні України знизилася з 80% до 73%. Внаслідок голоду і депортації українське населення зменшилося в абсолютних числах з 23,2 млн до 19,6 млн, тоді як неукраїнське населення зросло на 5,6 млн.

Павло Подобєд: Камінь-ножиці-підручник

А ще є удача. І, можливо, вона посміхнеться нашій освіті. Тоді на якомусь засіданні Кабміну буде такий розклад: "камінь-ножиці-Табачник". Де "Табачник" - варіант однозначно програшний. Чиясь стрімка кар’єра призупиниться. І від того, сподіваюся, підручник з історії тільки виграє.

Роман Круцик: Антифашист Колесніченко проти антифашистської конференції

Схоже, депутат-регіонал давно "хворіє" на антиісторичну заразу під назвою "свого роду "сифіліс міфологій" - і , хоч і є професійним "антифашистом", не в стані дати об’єктивну оцінку міжнародному, дійсно антифашистському і антитоталітарному форуму.

Євген Сверстюк: Пам’ятник бандерівцеві

Степан Бандера не є людиною для гордих пам'ятників. Він швидше вписується в когорту одчайдушних сміливців, що організовували і підпілля, і похідні групи, і робили живе діло. Насправді про Бандеру знають люди мало, а про бандерівців знають від Курил до Карпат, а може й Альп.

Павло Солодько: "Варшавська битва" - просто кіно про любов і війну (ФОТО)

Якщо не чекати від нового фільму Єжи Гофмана чогось надзвичайного, то й не розчаруєшся. Гумор, трохи еротики, кров, любов, батальні сцени, красива реконструкція старовини - звичайний собі блокбастер. У нас таких не знімають.

Остап Кривдик: "Аеропорт імені Нахтігалю"

У Галичині склався консенсус щодо фігури лідера ОУН. В негалицькій Україні - ні. Нав'язати всім героя не вдасться. Бандера - частина громадянської війни між радянськими і нерадянськими українцями, котрі зараз потребують примирення, а не продовження виснажливого конфлікту 70-річної давнини.

Євген Гірник: Легіонери "Ваффен СС" у Латвійській республіці: статус і пільги

Ті, хто воював у лавах Латиського легіону, поліції та воєнізованих "загонах самооборони" формально привілеїв за свою службу від Латвійської держави не мають, проте користуються пільгами як учасники національного опору і політрепресовані.

Анатоль Камінський: Репресії проводятися лише кадрами з "чекістською" субкультурою

"Для НКВД сама вже національна свідомість українця сприймалась як антидержавний злочин". Від розстрілів літа 41-го до неосталінізму Януковича-Хорошковського-Могильова. Закручування гайок і відродження радянських цінностей на марші...

Ростислав Мартинюк: Від Саліни до Берліна, і назад. Словаччина у пошуках самої себе

Словацька ідентичність ще в процесі боротьби із шовінізмами Угорщини, Чехії, РФ і навіть ЄС. Нестійка, вона й сама продукує внутрішній, словацький шовінізм - щодо української Пряшівщини передусім.