Важко говорити про взаємне прощення з тими у Польщі, хто вперто називає українське націоналістичне підпілля бандами, а взаємну братовбивчу польсько-українську боротьбу у 1940-х роках вважає вчиненим українцями геноцидом.

...Також неправдою є те, що я намагався відмінити лекції Забілого. На жаль, останнім часом у моєму житті доволі часто буває, що проОУНівські елементи тиснуть на організаторів моїх лекцій. Такого я не бажаю нікому іншому. Лист п. Шимка й інші нещодавні напади на мене з боку бандерівців є повні подібного невігластва і брехні.

Історик Джон Химка гучно заявив, що треба представляти різні точки зору на минуле – без страху бути замовчуваним! Але пізніше він не соромився підписати петицію, щоб унеможливити виступи історика Руслана Забілого з музею "Тюрма на Лонцького" у Львові.

У зоні Стус ходив статечно, як імператор. Він говорив з гебістами твердо, як обвинувач. Під його громовим голосом нишкли два пискляві слідчі... А по театральній сцені бігає, стрибає, плазує якийсь розхристаний істеричний блазень, що розгублено лепече: "Я поет, я поет…".

На судовому засіданні Василь Стус зробив заяву, що до нього застосовують фізичні тортури. Хоч як дивно, але ця заява не викликала жодної реакції у Медведчука. Зате великий інтерес адвокат проявив до політичної характеристики Стуса та його ставлення до націоналізму, що погіршувало становище підсудного.

Резолюція ООН 1946 року про геноцид не має зворотньої дії. Тому нагальне завдання - збір доказового матеріалу про Голодомор-1946-47, щоб у правовому полі визнати його геноцидом проти українців. А далі під прецедент можуть потрапити і голодомори 1921-23 і 1932-33 рр.

Оскільки текст Мірошниченка є спробою вступити у публічну дискусію щодо відбудови "Десятинки" після публікації мого тексту "ХрамоЧос", але не відповідає на жодне із поставлених там питань – цілком логічно ці питання повторити ще раз.

Відтворення Десятинної церкви - це не питання ініціативи окремої релігійної громади. Проти будівництва Собору виступають націоналісти, однак це - найбільш "націоналістичний" проект за останні 20 років. (рос)

Усі, хто жив на цій землі і у цьому місті, були галичанами: рутенці, поляки, євреї, караїми, вірмени, шваби та німці. Про те, як Червона Русь перетворилася на напів-Азію можна розмірковувати довго, відомо лише, що Османська імперія у Чорткові тримала резиденцію намісника паші, на десятиліття приписавши місто та його мешканців до Сходу.

Провладна більшість прийняла зміни до законодавства щодо відведення земельних ділянок. Якщо вони будуть реалізовані на практиці, то це матиме катастрофічні наслідки для збереження культурної спадщини. Особливо це стосується пам’яток археології.

Українці були чудовими повстанцями, дисидентами, вміли боротися з владою, однак не вміли скористатися її здобуттям. Наші молодіжні організації навіть у незалежній Україні готували партизан і лісовиків, а не необхідних країні службовців...

24 жовтня 2012 року подався у мандрівку всесвітами відомий літератор, критик, перекладач (від Оскара Вайлда до Кліффорда Саймака), учасник руху опору, політв’язень радянських тюрем і концтаборів (1953-1963).

Саме на початку 1980-х обсяги "тіньової економіки" в СРСР сягнули 100 млрд доларів, саме тоді "стали на крило" комсомольці-секретарі, які під час перебудови успішно проміняли "Капітал" на капітал. То як тут не поставити бюст "дорогого Леоніда Ілліча"?

З урядового звіту: "З утворенням армії українські повстанці ставали воюючою стороною незалежно від свого бажання воювати з Німеччиною". Українська влада приречена визнати УПА на державному рівні.

"Історична Правда" пропонує дайджест наших матеріалів про Українську повстанську армію - для тих, хто хоче дізнатися про визвольний рух не від політиків, а від істориків. Більше 40-а найкращих текстів, відео- і фотогалерей, присвячених УПА.

"Хлопці, ви добились свого! Українська держава є. Якою ціною – це інша справа, але, врешті-решт, ви мали рацію". Воїни УПА в більшості випадків ішли не вмирати за Україну, а боротися за неї. І сподівалися на перемогу.

Ми, "щирі українці", дуже часто патріоти самі в собі, самі для себе, самі між собою. Шукаємо ворогів поміж "жидів, москалів, китайців…", не помічаючи, що найбільший ворог – це наша лінь і поверхневість. А треба йти в маси - "трудящієся, учащієся і отдихающієся".

Забутий проект "Серединної Європи" не має нічого спільного з романтичними соплями про доброго цісаря. Лише солідарність із європейськими націями може бути цікавою альтернативою цінностям, які несе совковий вітер зі Сходу і під які прогинаються наші політики.

"Слідчий КГБ пояснював мені, що мільйони сталінських безвинних смертей – це мій наклеп на радянський лад. Що вторгнення танків в 1968-му в Чехословаччину - наклеп. Найдемократичніший у світі радянський суд підтримав думку слідчого. Так я став наклепником..."

Зустріти в Луганську шахтаря можна з такою ж імовірністю, як моряка в Києві. Тож чи правомірним є вживання терміну "Донбас" як назви однієї з частин України? Будь-який мешканець краю на запитання про місце розташування Донбасу вкаже на південь, чітко відмежовуючи його від своєї місцевості.