Тетяна МакКой: "Казка" про батькову шапку

На початку 1980-х батько копав яму для вуличного туалату, близенько до сусідської межі. І викопав дитячі кісточки, складені докупи. Мати ж плакала. Бо навіть не знала, де зараз останки її родини – батька, матері і меншого братика...

Ірина Костенко: Хто руйнував Київ у період Другої світової?

Під час Другої світової війни руйнівниками європейських міст були війська противника. І лише Київ – єдине місто, яке постраждало від своїх захисників. Його руйнував перехресний вогонь двох диктаторських режимів.

Володимир Чистилін: Кому Путін під Харковом пам’ятник поставив

На Харківщині за особистої підтримки Путіна урочисто відкрили пам’ятник Олександру III. Цар не приховував своєї ненависті до українців, був ярим антисемітом, забороняв картини Рєпіна і Ге, цензурував Толстого і Достоєвського та зробив усе можливе, щоб поховати демократичні реформи свого батька.

Анна Олещенко: Дід попросив у Бога поранення - і воно врятувало йому життя

Тільки-но вони сіли навколо столу, тут як загуде, потім тріск у сінях, а потім вибух на городі — то розірвався снаряд. Вибігли в сіни — а там дірки в стінах: снаряд пролетів наскрізь.

Михайло Іллєнко: Проект "Параджанов"

Багато пліток розповідають про Параджанова, наче навмисно, щоб забулося саме це - він відмовився дублювати "Тіні забутих предків" російською. Хоча в СРСР це було обов'язковою умовою для всіх фільмів... Юрій Іллєнко подивився кіно "Параджанов" і розповідає про враження.

Сергій Кот: Шукаймо останки князя Ярослава, а не сваримося!

Питання долі зниклих останків великого князя є надто складним, аби робити поспішні висновки та не підготовлені належно кроки. Робота потребує спільної копіткої праці, а не шкідливих змагань за "першість" та ще й з необґрунтованими закидами на адресу вчорашніх партнерів з пошуків.

Богдан Червак: УПА: між Росією і Євросоюзом

Як могло статися, щоб такі антагоністи, як Росія і Євросоюз, виявилися фактично одностайними щодо оцінки ОУН і УПА? Відповідь на це питання слід шукати безпосередньо в Україні.

Павло Казарін: Викрадення Русі. Київ може відібрати у Москви своє справжнє ім'я

Якщо в українських еліт вистачить винахідливості, вони можуть поборотися з Кремлем за бренд "Київська Русь". Київська Русь - як "справжня європейська Русь" на противагу пізнішій азійській франшизі. (рос)

Володимир Гонський: Людина і нація: Іван Горбачевський та інші

Нам не завжди осягнути їхню жертовність в ім’я Вітчизни. Бо ми не прагнемо знати про них, відчувати їх, звітувати перед ними. Наші ЗМІ про таких не віщають, кіно і "тєлєк" показують бандитів, люмпен-політиканів, жлоботусовщиків та інший непотріб.

Роман Горбик: Зло без злочину. Післямова до життя солдата

Протягом трьох років його катували у Бутирці, бо він був охоронцем Гітлера. Потім були виправні роботи. Водночас із юридичного погляду суть його провини незрозуміла. Він справді не вчиняв жодних злочинів і не був навіть членом нацистської партії, хоча був членом СС.

Богдан Соколовський: Нема могили – не було українців. Як знищують кладовища у Польщі

Невже ви, поляки, щиро вірите, що руйнуючи українські могили, станете європейцями? Наступними, треба думати, будуть німці, яких багато було у Східній Прусії, котра сьогодні належить Польщі. Чи з німецькими могилами воювати страшно, а з українськими можна?

Богдан Червак: Польща має вибачитися за геноцид

Усі знають страшну історію чеського села Лідіце, але чому майже ніхто не говорить про трагедію лемківського села Завадка Морохівська? А різниця між ними в одному: мешканців першого спалили німці; другого – поляки.

Володимир Чистилін: Про Юрія Шевельова. Спеціально для Добкіна

Якщо пересічні люди у світі знають Україну через братів Кличко чи Андрія Шевченка, то серед інтелектуальної еліти наша країна асоціюється саме з постаттю Шевельова. Того самого, якого чиновник Добкін через нестачу освіти назвав "фашистом".

Андреас Умланд: Чому ми так мало знаємо про правий екстремізм в Україні?

...ситуація загострюється тим, що політтехнологи ПР використовують протистояння нібито "фашистів" (проукраїнських етно-націоналістів) і нібито "антифашистів" (проросійських пан-націоналістів) як інструмент легітимації авторитарного режиму Януковича. (рос)

Юрій Рубан: Як історія вчить порозумінню: висновки для політиків

Мало не чверть опитуваних вважають Сталіна "визначним державним діячем". Це означає віру у те, що насильство може вирішити наші проблеми. Додайте до цього коктейлю екстрасенсів, які в телевізорі розкривають кримінальні злочини, і істориків, які знаходять Трою на Троєщині.

Богдан Червак: Чи є сучасна Україна правонаступницею УНР?

Настав час зробити те, на що очікувала делегація УНР, коли складала повноваження: схвалити закон щодо правонаступництва з УНР. Не менш важливе питання – доля державних символів УНР, які були передані Кравчуку. Їх немає у музеях і непомітно на заходах. Тоді де вони?

Войцех Мазярський: Кому допомагає ксьондз Залеський. Кресов'яки і зовнішня політика

Визнаючи незалежну Україну, Польща однозначно виграла, натомість програли представники великодержавного націоналізму у Москві й Берліні. Сьогодні ксьондз Ісакович-Залеський та його ідейні товариші прагнуть змінити цей результат.

Іван Васюник: Волинь: спільний біль за минуле і тривога за майбутнє

Правда односторонньою бути не може. Не може бути одне зло більшим, а інше — "відплатне" — меншим. Не можуть бути ті, що вбивали з однієї сторони — бандитами, а з іншої, які так само знищували людей — героями.

Василь Куйбіда: Політичний контекст Акту відновлення державності 30 червня 1941-го

Стосунки ОУН із нацистською Німеччиною були тотожні стосункам Британії, Франції та СРСР. Вони мотивувалися тактичними інтересами, а в стратегічному плані завершилися повномасштабним воєнним конфліктом із нацистською Німеччиною.

Богдан Червак: Відкритий лист Патріарху Святославу

Після згаданої резолюції Сенату Республіки Польща українсько-польські взаємини ввійшли у фазу особливого напруження, що з огляду на національні інтереси і європейське майбутнє двох країни є ненормальним.