До останнього розглядався «план Б» - виїздне засідання у Вільнюсі, де атмосфера була значно вільнішою. У Києві поставили умову: жодної «націоналістичної» символіки.

Питання не у чорно-білому одязі, а у катастрофічно короткій пам'яті і впертому небажанні знати історію про чорну смерть, яку так зручно прикривати білим фартушком невігластва.

На зустрічі Сталін проголосив тост «за фюрера, якого так любить німецький народ», Рібентроп згодом згадував, що тоді в Москві «немов знаходився серед свої партійних колег». Всі були задоволені, можна було починати війну і рвати на шматки сусідні держави. Новоспечені союзники так і зробили.

Односторонні поступки України лише погіршать ситуацію. Утвердяться не партнерські стосунки між нашими країнами, а стосунки домінування однієї над іншою. Легалізують нав‘язування однією країною свого бачення минулого іншій.

Нещодавно в Україні піднялася гостра дискусія щодо участі військових реконструкторів у офіційних заходах. Наші найближчі сусіди (агресорів з їхнім мракобєсієм у стилі спалення Рейхстагу і «можем повторіть» не беремо до уваги) поляки активно до офіційних заходів з вшанування борців за державність залучають військових реконструкторів і у них ці події поставлені на досить високому рівні.

Комуністичний окупаційний режим скоїв щодо України стільки злочинів, що не потрібно дописувати йому вигадані

Сьогодні вчергове піднялася тема навколо перепоховання бійців дивізії «Галичина» 28 липня цього року. Виявилося, що у багатьох, навіть притомних дописувачів, розуміння цієї ситуації – на рівні вуличного обговорення. Тому вирішив поділитися власними думками.

Василь Стус не зміг побувати на презентації жодної зі своїх книг. Бо в Україні його не друкували і збірки віршів ходили по руках у самвидаві, а видавали їх у лише за кордоном. Участь у русі незгідних з антиукраїнською політикою двічі приводила поета на лаву підсудних. Обидва рази за статтею "антирадянська агітація і пропаганда". Матеріали, які донедавна були були прихованими у архіві КГБ тепер доступні. І видані окремою книгою.

Слова "*бати", "пи*да" та "бл*дь" фіксуються як нормативні форми від берестяних грамот ХІІ століття до деяких серйозних літературних пам'яток , а всі вони разом із "х*єм" присутні щонайменше у наддніпрянському фольклорі та зафіксовані ще у середині ХІХ століття.

«Заарештували його, керуючись тими мотивами, що, мовляв, німці знають про його політичні, антирадянські погляди і після захоплення Києва можуть його використати. Щоб не давати ворогу такої можливості, його і заарештували, і незабаром він… помер». Хрущов збрехав.

Сьогодні Володимира Вернадського порівнюють із вченими міжнародного масштабу, яким вдалося не лише зробити внесок у наукову думку, а й змінити її напрямок – із Ісааком Ньютоном, Чарльзом Дарвіном та Альбертом Ейнштейном.

Як за два роки стати з звичайного кавалериста легендою авіації, або як прожити так, щоб тебе з почестями та надписами "Нашому великому ворогові" ховали супротивники.

Дві людини. Для кожної з них по дві версії подій. Одна версія - “геноцид”. Друга версія — ліквідація агентів Гестапо. Ми представимо два документи. Але таких документів збереглось набагато більше...

15 людей з-поміж 16, призначених Сталіним, виявилися «ворогами народу». Виходить, що наступним треба було розстріляти Політбюро на чолі зі Сталіним. Як можна пояснити, що вони призначали на головні каральні посади людей, 94% яких були ворогами?

42 підписи за годину, 1008 підписів за день, з такою швидкістю 14 травня з'являлись нові підписи під петицією, за те щоб Німеччина визнала Голодомор геноцидом.

Бо декомунізація це не лише про наше минуле. Це про сьогодення і майбутнє. Це не лише гуманітарна політика, але й питання безпеки для України. Декомунізація=деокупація, тому вона має бути продовжена на теренах, де поки що панує російська влада. Тому що за кожним пам‘ятником Леніна ховається Путін.

Георгій Гонгадзе, або Гія як його називали друзі, був журналістом. Це для тих читачів, які від народження живуть у добу незалежності та інтернету. Остання його публікація вийшла на сайті «Українська правда» 14 вересня 2000 року.

Навіть не юристів зміст карних справ вражав. У кожній такій справі лежав рапорт: «Такий-то отримав таке-то завдання, не виконав» і резолюція на рапорті: «Трибунал. Судити. Розстріляти!» Або записка Жукова: «Трибунал. Такий-то отримав від мене наказ. Не виконав. Розстріляти!». І вирок. Більше нічого. Лише один папірець і вирок.

У минулу неділю Президентом України з трикратною перевагою голосів була обрана людина, чий політичний досвід обмежується багаторічним глузуванням з усіх провідних політиків країни, а політичний образ тотожний обличчю гротескного кіногероя. При цьому переможець нікого не надурив, адже він не обіцяв геть нічого.

Крізь сльози втрати радію, що символ промовляє, навіть у своїй смерті, властиво, зокрема у ній. Він сколихнув увесь світ. Святе на виду. Ви є цього свідками.
Ідім, з вірою, нас покликано, не сумніваймось!