Віталій Скальський: Семеро крутянців у Харкові

Одним із сюжетів історії бою під Крутами є порятунок полонених поранених українців. Загальна канва - під час бою більшовики взяли у полон близько 30 українців. Сімом із них вдалось урятуватися від розстрілу.

Володимир Старик: Іван Григорович – жертва румунського та совєтського терору

Іван Григорович був провідним актором-любителем українського театру, який діяв в 1930-х роках під егідою товариства "Буковинський Кобзар" в Чернівцях. Також був редактором чернівецького часопису "Самостійність". За свою українську націоналістичну діяльність Івана Григоровича було тричі засуджено румунським військовим судом – двічі в 1937 році в Чернівцях та в 1942 році в Яссах.

Микола Бандрівський: Де прах короля Данила?

У літописі пише, що короля Данила поховали у 1264 році у церкві Успіння Пресвятої Богородиці в Холмі (тепер - на території Польщі). Але, як довели кілька років тому розкопки спільної українсько-польської експедиції, останків короля Данила у Святоуспенській церкві в Холмі, не виявлено. А, може, ми не там шукаємо?

Юрій Юзич: Архієпископ-націоналіст, який благословив Соборність

22 січня 1919-го саме він провів молебень на Софіївському майдані у Києві. Раніше – першим доручив молитись за українську владу та заборонив згадувати очільників московської церкви. В його єпархію входили сучасні Дніпро, Маріуполь, Бахмут і Луганськ. Очолив перший синод відродженої Православної церкви України. Помираючи в більшовицькій в’язниці відмовився відректись від Бога. Сьогодні мало хто знає про Антонія Вишневського, який ще студентом став монахом в Києво-Печерській Лаврі, прийнявши чернече ім’я Агапіт.

Роман Захарченко: "Парад на Софіївській площі українських військ"

105 років тому опівдні 22 січня 1919 року на майдані перед тисячолітньою Київською Софією було урочисто проголошено Акт Злуки Української та Західноукраїнської Народних Республік, який відтоді залишився одним з ключових документів нашої історії. На святі проголошення Акта Злуки того дня на Софіївській площі вагому роль відіграв український військовий оркестр, який надавав тій подій належної урочистості і про участь якого залишилися окремі спогади.

Сергій Шумило: Афонський чернець із Закарпаття

Вийшла друком грузинською мовою книга про українського афонського старця Авакума (Вакарова), який родом був із Закарпаття і був учнем відомого православного святого прп. Силуана Афонського.

Олена Мокроусова: Як Міністерство освіти і Центральна Рада за цінну нерухомість в центрі міста боролися

Одні вважають, що будівля у Києві, зведена Павлом Альошиним на початку 1910-х - це Будинок Педагогічного музею, в якому містилася Центральна Рада. Інші впевнені, що на Володимирській, 57 стоїть Будинок Центральної Ради. Якщо ви думаєте, що це протистояння - справа наших складних часів, то помиляєтеся. Тому що цінну нерухомість завзято ділили ще у 1917-1919 роках.

Юрій Бутусов: Пам'яті Максима Кривцова "Далі"

З Максимом Кривцовим я познайомився у 2016-му році. Він читав мої дописи про створення нової бригади Нацгвардії 3018, яка буде готуватись як бригада легкої піхоти за зразком НАТО, і прийшов в одному з перших наборів. Далі помітно виділявся. Він воював добровольцем з 2014-го року у "Правому секторі", писав вірші та захоплювався фотографією, але твердо вирішив стати професійним солдатом.

Іван Козленко: (Не)український Параджанов

Параджанов був митцем наднаціональним, жодне з вузьконаціональних означень його не визначає, а лише звужує його геній. В рівній мірі він був українським, грузинським, вірменським і - також - радянським (в нерадянському, дисидентському модусі) митцем. І жодним із цих означень - а також їх сумою - він не вичерпується.

Володимир В'ятрович: Василь Кук. Робота на Сході

Коли весною 1942 після Другої конференції ОУН Василь Кук вирішив їхати у Дніпропетровськ, українське підпілля тут перебувало у вкрай важкому стані. Крайовий провід розгромлено німцями, його керівник Зиновій Матла повернувся в Галичину з переконанням про безперспективність роботи ОУН в цьому терені у нових умовах. Василь вирушив у дорогу з Михайлом Медведем, якого знав ще з краківських часів. Разом вони добралися підпільними звʼязками зі Львова до Здолбунова на Волині, а звідти потягом на південь.

Роман Захарченко: Забутий геноцид і трагедія Берестя 1915 року

"Ми бачили суцільне гігантське море вогню, що здіймалося до неба, над яким, вкриваючи сонце, підіймалася велетенська димова хмара, сповіщучи усю околицю: "Берестя загинуло", - згадував офіцер німецької армії капітан Пельман, який став свідком злочину росіян у роки Першої світової війни. Відступаючи, наприкінці літа 1915 року російська армія вщент спалило місто Берестя, що належало до української етнічної території.

Юрій Юзич: Єврейський націоналіст, який добровольцем вступив в УГА

Хаїм Кахане - єврейський націоналіст, який добровольцем вступив в УГА та брав участь - разом з українцями - у боях проти поляків у Львові. Опісля Хаїм служитиме в легендарній британській SAS (стане одним із тих про кого у 1967 році американці знімлять кіно "Тобрук"). А із створенням держави Ізраїль - буде одним із засновників десантно-штурмових військ ЦАХАЛ, начальником штабу першої роти, створеної у 1948 році.

Юлія Паєвська (Тайра): Дмитро Рубашевський (Ганс) - Герой України

Підпишіть петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України солдату Дмитру Рубашевському (Гансу), родом з Білорусі.

Юрій Юзич: "Жийте для України!"

Це про нього пісня "Човен хитається серед води", яку відкрито співали й при совку. Бойового офіцера – сотника Армії УНР Василя Соловчука. Який ходив диверсентом в московські тили і водив свій підрозділ штурмувати Маківку. Бився із більшовиками на вулицях Києва в січні 1918 року. Очолював військову розвідку 6-ї дивізії Марка Безручка. Робив що міг, щоб вшанувати полеглих побратимів. А також, щоб підготувати молодь до майбутньої війни за неалежність України.

Дарія Гірна: Переходи в ПЦУ

Після 24 лютого 2022-го року до ПЦУ перейшло 630 громад. Але важливо розуміти, що парафія УПЦ (МП) - це часто просто юридична особа, а не церква з вірянами. Парафія може існувати тільки на папері, або складатися з 3-х бабусь і священника в далекому Закарпатському селі. Те, що УПЦ (МП) реєструє купу організацій - не означає, що там повні храми вірян.

Іван Городиський: "Старий Шух": ще один з дому Шухевичів

В Новорічну ніч російський "Шахед" знищив Музей Романа Шухевича у Львові. Головнокомандувач УПА не лише сам був видатною особистістю, а й представником великої родини, "дому", яка дала Україні багато визначних постатей. Однією із них – двоюрідним дядьком Романа, був український адвокат міжвоєнного часу Степан Шухевич.

Юрій Гудименко: Війна для всіх

Воювати мають всі, незалежно від розміру гаманця. Закону мають притримуватись всі, незалежно від розміру гаманця. Страждати і розділяти біль, перемагати і програвати у війні мають всі, разом і поруч.

Сергій Волянюк: Степан Бандера і Тернопільщина

Вперше на територію Тернопільської області Степан Бандера потрапив у дитячому віці. У своїй автобіографії він зазначав, що будучи 10-річним хлопчаком пережив хвилюючі події відродження і будови Української держави.

Богдан Тихолоз: Чому Музей Шухевича насправді НЕ знищено

Цілеспрямоване знищення Музей генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича у день уродин Степана Бандери і перший день нового року - спроба символічного вбивства національної пам'яті. Але я переконаний, що ефект буде зворотний.

Юрій Юзич: Бандера кольору "олива"

Ця світлина цінна тим, що була першою в житті Степана (з тих, які збереглись). Три зірки на грудях свідчать, що на цей час він вже три роки був у Пласті. Тобто фото зроблене восени 1925 року, коли Степанку було вже 16 років. Восени… тому на тлі - золоте осіннє букове листя.