Після Перемоги

І у нас буде тиждень державних вихідних: щоб зустрітися з усіма, кому щогодини писали: «Як ви зараз?». А після такого напруженого тижня ще один — відсипатися. І сирени у нас будуть раз на тиждень: у середу о девʼятій — для тестування. І все. Лютий ми в принципі переіменуємо у чорний. Тому що буде забагато болісних річниць

 

У ту саму мить, як ми переможемо в цій війні, ми всі обіймемося.

Попри масне волосся, запашні тіла без душа та навіть відсутність масок. Обіймемося.

Ми вийдемо з метро та холодних підвалів. Потім швиденько в душ. Ну, добре, ще трошки. І ще. Ми закапаємо наші втомлені від новинних скролів та недосипів очі. І знімемо з вікон ікси.

А потім до справи. Ми полікуємо ранених та гірко оплачемо вбитих. Так гірко, що у кожному місті та селищі зʼявиться свій Гіркий став.

Збудуємо нові мости. Порозгрібаємо брухт на вулицях, поладнаємо та відбудуємо дома. Нові, великі. Щоб Гамлету було де картини малювати. Ми відмиємо бруківку — нам не звикати.

Потім набʼємо собі на грудях слово "паляниця" та число 13. А потім із залишків запасів наваримо борщу, баношу та вареників. О, що то будуть за вареники! На них зʼїдуться усі іноземці, що виходили на нашу підтримку у своїх містах.

Повернуться і ті українці, що поїхали. На дорогах будуть колосальні затори, тому що всі дуже захочуть до своїх рідних міст — таких відмитих і відремонтованих.

І у нас буде тиждень державних вихідних: щоб зустрітися з усіма, кому щогодини писали: "Як ви зараз?". А після такого напруженого тижня ще один — відсипатися.

І сирени у нас будуть раз на тиждень: у середу о девʼятій — для тестування. І все.

Лютий ми в принципі переіменуємо у чорний. Тому що буде забагато болісних річниць.

До речі, з того часу салюти у нас будуть заборонені по-справжньому. А за найменшу невинну петарду школота матиме стільки штурханів і стільки криків! "Не за те ми воювали!" — будемо кричати ми у самі вуха школоті.

Отак буде круто, коли переможемо в цій війні.

А може і ще крутіше.






Богдан Панкевич: Перший грандіозний протест

До цього часу "вибори" в СРСР були виключно фейковими – у бюлетенях був лише один кандидат на одну посаду. А тут вибори вперше в історії СРСР мали відбутися на основі нового законодавства – на альтернативній основі. Тому партійні органи всіма силами намагалися не допустити до висунення і реєстрації невигідних їм альтернативних кандидатів. Однак дух свободи вже витав у повітрі.

Юрій Юзич: Катерина Здориченко: зброєю і співом боролася за Україну

Воювала в складі студентського полку Січових Стрільців, який входив до корпусу на чолі з Євгеном Коновальцем. З діючої армії відряджена до Республіканської капели під керівництвом Олександра Кошиця, де співала в альтах. Її закордонний паспорт громадянки УНР був забитий відмітками про відвідування країн, де державний хор УНР популяризував Україну.

Володимир Притула: Трагедія в Сагрині і дивовижна родинна історія «порятунку в пеклі»

10 березня виповнюється чергова річниця трагічної події – знищення у 1944 році бойовиками польських парамілітарних структур українського села Сагринь на Холмщині. Я напишу лише те, що почув від тата і від дідуся – Олексія Притули. Доля була водночас і жорстока і лагідна до них, кілька разів подарувавши їм "порятунок в пеклі", як називав мій тато ці події у жахливу березневу ніч 1944 року.

Юрій Юзич: "Мирні переговори" диктаторів

Останнім часом багато пишуть про Мюнхенську змову 1938 року тоталітарного і демократичного світу. Але те, що зараз відбувається, більше нагадує наступний етап тої історії - "Віденський арбітраж" 2 листопада 1938 року. Де вивісили навіть синьо-жовтий прапор, але українців не допустили за стіл переговорів.