Фурцева злякалась "Диявола"

Уряд СРСР забороняв нерадянському режисерові… показувати його ж власний фільм у себе ж на Батьківщині. Звучить як нонсенс, однак такий випадок і справді був – радянська цензура відправила на полицю фільм польського режисера Анджея Жулавського на цілих 16 років!

 

СРСР був авторитарною державою, яка втручалася у справи інших країн. Яскравим прикладом були жорстокі придушення повстань в Угорщині (1956) та Чехословаччині (1968). Радянський союз також міг диктувати свої умови своїм сателітам з Організації Варшавського договору – кого призначити на які посади, кого звільнити, які закони треба прийняти, куди ввести свої війська, чию Олімпіаду треба бойкотувати.

Часом уряд СРСР міг би заборонити якомусь нерадянському режисерові… показувати його ж власний фільм у себе ж на Батьківщині. Звучить як нонсенс, однак такий випадок і справді був – радянська цензура відправила на полицю фільм польського режисера Анджея Жулавського на цілих 16 років! Цей акт відбувся навіть не з боку Генерального Секретаря СРСР – фільм заборонила до показу міністерка культури СРСР Катерина Фурцева.

Анджей Жулавський
Анджей Жулавський

Цей фільм називається "Диявол", він був знятий в 1972 році. Дія фільму відбувається в січні 1793 року, тобто момент ІІ поділу Речі Посполитої, на території Великопольщі (історичного регіону на заході Польщі), яку на той момент вже зайняли пруські вояки. Якийсь незнайомець (Войцех Пшоняк) звільняє з-під варти головного героя – шляхтича на ім'я Якуб (Лешек Телешинський) звинуваченого в царевбивстві.

Повернувшись додому, Якуб бачить, наскільки морально занепала його родина. Наречена виходить заміж за іншого чоловіка, рідні брат і сестра вчинили інцест, батько покінчив з собою, а мати – "найбільша блудниця країни". Тоді ж Якуб звертається до свого визволителя, який дає головному герою лезо і пропонує йому стати таким собі Ісусом Христом, який має "очистити світ від морального занепаду", ріжучи цим лезом всіх, на кого вкаже пальцем незнайомець. Наприкінці виявляється, що Незнайомець, який запропонував Якубу "очистити світ" – це сам Диявол.

 

Лешек Телешинський та Войцех Пшоняк (в чорному) у фільмі "Диявол"

Фільм "Диявол" Анджея Жулавського за жанром – містичний трилер. В ньому присутні сцени насильства – Жулавський славився як режисер, який "знімав кіно не для всіх". Саме за надмірну жорстокість пані Фурцева відправила фільм на полицю.

І тут читачі мали би задати питання. Якщо у фільмі присутні надмірно жорстокі сцени, то чому не можна було просто не допустити стрічку в радянський прокат, як це було з іншими закордонними стрічками? За що радянська чиновниця аж настільки втрутилася у внутрішні справи ПНР, що заборонила тутешньому режисерові показувати цей фільм у його ж країні? Чому польська цензура діяла за прямою вказівкою з Москви, а не з Варшави?

Багато хто пов'язує це питання з подією, що відбулася за кілька років до виходу фільму. Мається на увазі Празька весна, яка була жорстоко придушена танками країн Організації Варшавського договору. Представники інтелігенції країн соцтабору, в тому числі пан Жулавський, не змогли пройти повз.

Між сюжетом фільму "Диявол" та подіями у Празі і справді можна провести певні паралелі. Поляки вважають всі три поділи Речі Посполитої актом окупації своєї країни, так само, як окупацією вважався ввід радянських військ до Чехословаччини. До того ж Диявол у стрічці – прусак, тобто представник окупанта, який підштовхує головного героя вчиняти вбивства нібито на благо.

 
Празька весна

Як стверджував сам режисер, метою фільму було дати відповідь на питання – що є зло? Чи це сила, яка керує людиною? Чи може це сама людина, яка виконує накази сили?






Володимир В'ятрович: Василі

Серед тих, хто долучився до протесту в кінотеатрі у вересні 1965 був молодий, але вже популярний у творчих колах поет, аспірант Інституту літератури, Василь Стус. Вияв непокори коштував йому навчання в аспірантурі і відтак подальшої наукової карʼєри. Шукаючи, де прилаштуватися після звільнення, Стус на початку 1966 потрапив на роботу в історичний архів, де вже пʼятий рік працював Василь Кук.

Мирослав Іванек : Міф про 100 тисяч жертв на Волині та Галичині

За польською історіографією, політичними актами та навіть законодавством — 40 тисяч вбитих поляків на Галинині, які разом із 60 тисячами на Волині, становить сакральну кількість 100 тисяч польських жертв на Волині та Галичині, які загинули в рамках "Волинсько-галицького геноциду, скоєного українськими націоналістами".

Андрій Сибіга: Консульство України в Дамаску існувало ще 100 років тому

Архіви доводять, що навіть у далекій Сирії ми не розбудовуємо свою присутність з нуля. І ми як держава не зʼявилися на політичній мапі світу в 1991 році нізвідки, попри всю російську брехню. Історія України та української дипломатії сягає століть та є тяглою від Княжої доби, Козаччини, УНР та до сучасності.

Євген Бойко: Як Львів відновлює музей Шухевича?

Початок 2024 року став трагічною сторінкою в історії Львова. У ніч на 1 січня російські шахеди влучили в музей Генерал-хорунжого Романа Шухевича, який зазнав значних пошкоджень. До початку повномасштабної війни музей Романа Шухевича налічував 600 оригінальних експонатів.