Щоденник Скотта: всі в хорошому стані, принаймні зараз

За ці дні дуже мало вартого запису, життя триває спокійно і навіть дещо монотонно. Усі ніби в порядку, жодних ознак пригнічення. Судячи з зовнішнього вигляду, поні зараз у найкращому стані за весь час; те саме стосується і собак, окрім одного-двох.

 

Від редакції: 25 листопада 1910, британський капітан Роберт Скотт тільки-но збирався покинути Нову Зеландію і вступити у гонку з норвежцем Руалем Амундсеном за право першим встановити свій рідний прапор на південному полюсі.

Із люб'язного дозволу перекладача "Історична правда" публікуватиме щоденникові записи керівника британської експедиції, що розміщуються на Фейсбук-сторінці "Полярний щоденник капітана Роберта Скотта".


Четвер, 20 липня – субота, 22

Записувати майже нічого: коні тримаються добре, всі в хорошому стані, принаймні зараз. Зранку п'ють чимало води.



Субота, 22 липня, продовження

Нам здається, що це, а також поліпшена вентиляція у стайні, сприяє покращенню; може, є користь також від збільшення пайки солі.

Сьогодні ще одна люта хуртовина – вітер розганяється до 72 миль на годину; партії Крозьє зараз, мабуть, непереливки. З вдячністю пригадую, що світла стає дедалі більше.



Понеділок, 24 липня

Вчора (у неділю) хуртовина не припинялася, а під вечір досягнула рекордної сили у 82 милі на годину. Флюгер анемометра трохи захищений: Сімпсон вважає, що на пагорбі покази мають бути на 20 вищими. Отже, за такої сили поривів вільний вітер, мабуть, досягає майже 100 миль на годину – ураганна сила.

Нельсон сьогодні знайшов свої сани перевернутими. Спокійно, зі звичною службою, провели неділю, щоб розірвати рутину буднів. Вчора під час нічної вахти на моїх очах вітер стрімко вщух і, згаснувши, залишив по собі нерухоме, майже гнітюче тепле повітря у 7º.

Сьогодні температура лишається порівняно високою. Сходив оглянути тріщину, в якій зондували глибину минулого тижня – тоді вона була розкрита на кілька футів, а поверхня між стінками вкрита тонкою кригою, тепер же вона стиснута у гострий торос заввишки 3-4 фути і завтовшки десь 18 дюймів – це, звісно, вплив теплої погоди.

 


Вівторок, 25 липня – середа, 26 липня

За ці дні дуже мало вартого запису, життя триває спокійно і навіть дещо монотонно. Усі ніби в порядку, жодних ознак пригнічення. Судячи з зовнішнього вигляду, поні зараз у найкращому стані за весь час; те саме стосується і собак, окрім одного-двох.

Світло швидко збільшується. Сьогодні (у середу) було дуже гарно опівдні: повітря було дуже ясне, і деталі Західних гір виринали у безмежно тендітній грі світла й тіні.


Продовження чекайте на нашій сторінці вже за тиждень.


Більше про експедицію Роберта Скотта читайте на сторінці Полярний щоденник капітана Роберта Скотта у Фейсбук.


Приємного читання!


N.B. Текст оригіналу перебуває у суспільному надбанні. Права на текст перекладу застережено.

Володимир В'ятрович: Василі

Серед тих, хто долучився до протесту в кінотеатрі у вересні 1965 був молодий, але вже популярний у творчих колах поет, аспірант Інституту літератури, Василь Стус. Вияв непокори коштував йому навчання в аспірантурі і відтак подальшої наукової карʼєри. Шукаючи, де прилаштуватися після звільнення, Стус на початку 1966 потрапив на роботу в історичний архів, де вже пʼятий рік працював Василь Кук.

Мирослав Іванек : Міф про 100 тисяч жертв на Волині та Галичині

За польською історіографією, політичними актами та навіть законодавством — 40 тисяч вбитих поляків на Галинині, які разом із 60 тисячами на Волині, становить сакральну кількість 100 тисяч польських жертв на Волині та Галичині, які загинули в рамках "Волинсько-галицького геноциду, скоєного українськими націоналістами".

Андрій Сибіга: Консульство України в Дамаску існувало ще 100 років тому

Архіви доводять, що навіть у далекій Сирії ми не розбудовуємо свою присутність з нуля. І ми як держава не зʼявилися на політичній мапі світу в 1991 році нізвідки, попри всю російську брехню. Історія України та української дипломатії сягає століть та є тяглою від Княжої доби, Козаччини, УНР та до сучасності.

Євген Бойко: Як Львів відновлює музей Шухевича?

Початок 2024 року став трагічною сторінкою в історії Львова. У ніч на 1 січня російські шахеди влучили в музей Генерал-хорунжого Романа Шухевича, який зазнав значних пошкоджень. До початку повномасштабної війни музей Романа Шухевича налічував 600 оригінальних експонатів.