DIASPORIANA врятована. Слова подяки

Найбільша електронна бібліотека світової україніки DIASPORIANA зібрала необхідні кошти для існування. Зібрали за 5 годин. 1 червня після публікації "Електронна бібліотека DIASPORIANA припиняє роботу" у соціальних мережах почалася хвиля збірки. "Історична правда" публікує колонку куратора цього проекту.

 

Друзі, щиро вдячний ВСІМ і КОЖНОМУ за підтримку Проєкту!

Не хочеться зайвого пафосу, але тільки інколи "й один у полі воїн", реальність інша – тільки гуртом можна вирішити будь-яку проблему!

Сподіваюсь найближчим часом збільшити колекцію видань на Діаспоріані, перенести на інший сервер, оновити "парк" сканерів .

Ми Українці, ми завжди приходимо на допомогу один одному!

Робімо те, що вміємо і буде те, про що мріємо!

Статистика відвідувань сайту
Статистика відвідувань сайту
Сума зібраних пожертв
Сума зібраних пожертв


Список жертводавців:

Алєксєєв Олексій

Антонов Леонід

Артюх Альона

Артюх В'ячеслав

Бевз Людмила

Близнюк Оксана

Бойчук Тетяна

Бонацька Ірина

Бонь Олександр

Боровик Микола

Братель Олена

Буланова Ангеліна

Вiтенко Микола

Вайт Святослав

Васильчук Дарія

Ващишин Назарій

Веретельник Юрій

Веселяк Оксана

Вітюк Владимира

Ворон Наталія

В'ятрович Володимир

Гавриленко Валерія

Гавриленко Вікторія

Галкіна Оксана

Ганжа Тетяна

Ганул Антон

Ганчак Олександр

Головань Тарас

Гончар Михайло

Гордієнко Олександр

Гороховатська Марина

Гоцій Олександра

Гривна Теодор

Григор'єв Сергій

Григоров Антон

Гринів Мирослава

Гуменюк Олена

Гуменюк Тамара

Гундорова Тамара

Дадакова Галина

Даценко Ніна

Демків Любомир

Демченко Микола

Деревський Валерій

Довга Стефанія

Довганич Наталія

Дрібниця Віталій

Дубровський Ігор

Дудка Катерина

Душар Маріанна

Дяченко Андрій

Дьомін Денис

Жигун Сніжана

Журавльова Світлана

Завалій Ольга

Загребельний Ігор

Задорожний Вадим

Залевська Олена

Зарічнюк Владислав

Захарченко Сергій

Зелениця Олександр

Землянський Олег

Золотар Степан

Іваницька Світлана

Ільницький Данило

Ісаюк Олеся

Казик Сергій

Калагурський Ігор

Калмацуй Данило

Капiтонов Олександр

Карась Ганна

Карпюк Ірина

Карпюк Олег

Касіян Любов

Кирилаш Леонiд

Кіпіані Вахтанг

Кірсанова Ольга

Климишин Іван

Кліпкова Ольга

Кобєлєв Максим

Кобєлєва Іванна

Коваль Данііл

Ковальов Андрій

Ковальчук Роман

Ковпак Вікторія

Колодрівський Андрій

Комісаренко Артем

Константінов Олександр

Корнієць Аліна

Косів Василь

Космач Олександр

Красівський Олег

Кубов Гнат

Кудлак Богдан

Куссуль Наталія

Летнянчик Андрій

Лешкович Тарас

Лимар Ольга

Лисенко Святослав

Лобач Олександр

Лучка Дарія

Ляшук Наталія

Максимович Ярослава

Мамчич Тетяна

Масько Ольга

Мельник Крістіна

Меньшов Олександр

Мещенинець Наталія

Митрофаненко Юрій

Михаць Ростислав

Мишуста Олександр

Міщенко Наталія

Моісеєнко Оксана

Молодан Олександр

Морозова Інна

Морозовський Роман

Морозюк Юрій

Москаль Роман

Мочарник Інна

Мочернюк Наталія

Наконечний Андрій

Наконечний Ігор

Наумук Сергій

Невірковець Володимир

Недвига Валентина

Несміян Євген

Нестеренко Юрій

Никифоренко Андрій

Ничипорук Андрій

Ничка Юрій

Носалик Богдан

Олійник Юрій

Олійник-Пенцак Віра

Омельчук Олеся

Остапенко Юрій

Павленко Роман

Пазин Дмитро

Паладійчук Анатолій

Панасенко Андрій

Пархоменко Ірина

Пасiчник Катерина

Пекний Микола

Перевертун Андрій

Пересунько Тіна

Петрук Олег

Петрунь Сергій

Пилипюк Віктор

Пиркін Олексій

Пік Олександр

Піскаревська Алла

Поддубна Світлана

Поліщук Олена

Полюхович Євген

Поплавець Ігор

Пронкевич Ірина

Пронюк Марія

Протань Ірина

Процик Любомир

Рабчевський Маркіян

Радковський Олександр

Ракуленко Віталій

Ратушний Олександр

Рогуцький Андріан

Розумик Леся

Рябченко Марина

Сацький Павло

Свинаренко Сергій

Свиридюк Володимир

Скорина Людмила

Славка Альона

Смирнов Кирило

Смольніцька Мирослава

Сотело Рамірес Ольга Анабел

Спірідонов Ігор

Срібний Станіслав

Старченко Наталія

Степанок Андрій

Стріха Ярослава

Стукалець Олег

Ступак Юрій

Сухомлінов Валерій

Танасійчук Михайло

Татарчук Вiталiй

Терехов Андрій

Терзіогло Сергій

Тимчук Анастасія

Тищук Світлана

Ткачук Богдан

Ткачук Юрій

Турчанікова Ольга

Тютюнник Сергій

Федина Софія

Філонова Катерина

Хмарук Павло

Хома Іван

Чаварга Анна

Чалий Іван

Черкаська Дар'я

Черняк Юрій

Чирук Зоя Василівна

Чорна Лілія

Шевченко Володимир

Шевчук Ліліана

Шерстюк Любомир

Шкарлута Тетяна

Шкільний Петро

Юркова Оксана

Яворська Галина

Яринич Святослав

Яшний Денис

Анонімно N.N. - 45 осіб

Радомир Мокрик: Чи можливий справедливий мир?

Тепер багато говорять про "справедливий мир". Хоча очевидно, що кожен вкладає в це поняття якесь власне уявлення. Справедливого миру не буде. Бо неможливо відшкодувати українцям те, що вчинили росіяни. Коли ми говоримо останніми тижнями про "мир", ми зазвичай чомусь говоримо про територіальні поступки України. Ми говоримо про корисні копалини. Але ми не говоримо про українських військовополонених. Ми не говоримо про викрадених дітей. Ігнорування цих питань залишить жахливе відчуття кривди в українців.

Остап Українець: Стійкість віртуального

Одні ключові союзники підтримують ворога, інші друзі досі кволі на рішучі рішення. Напередодні третьої річниці вторгнення ми знову зіткнулися з тривогою, що спиратися залишається лише на власні сили. Найближчим джерелом сили для нас тут має стати наш власний досвід, пам'ять про всі попередні випадки, коли ми не встояли - нагадування про те, наскільки страшні наслідки може мати наша зневіра сьогодні.

Сергій Громенко: Гірше, ніж злочин. Чому Росія почала велику війну з Україною

Повномасштабне вторгнення в Україну — фатальна помилка Кремля. Якби Володимир Путін знав, що не візьме Київ за три дні, він, напевно, не ризикнув би напасти. Однак і самим лише волюнтаризмом диктатора ситуацію не пояснити. Насправді велика війна стала підсумком внутрішніх процесів, які тривали в російській владі упродовж останніх 20 років. І без усвідомлення цього годі й сподіватися, що у Європі укладуть тривалий мир.

Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.