Матюки не роблять з тебе москаля. Чи роблять?

Слова "*бати", "пи*да" та "бл*дь" фіксуються як нормативні форми від берестяних грамот ХІІ століття до деяких серйозних літературних пам'яток , а всі вони разом із "х*єм" присутні щонайменше у наддніпрянському фольклорі та зафіксовані ще у середині ХІХ століття.

Ну, матюкатися то матюкатися. Розгляну два питання:

1) Чи походять матюки з російської мови?

2) Чи є матюки сучасною девіацією, на противагу безматюкливій давнині?

Коротка версія:

1) Ні.

2) Ні.

Довга версія: 

Процес словотвору і міжмовних запозичень достатньо складний і багатошаровий, щоб його коротко і просто описувати в фейсбучних постах, тому за робочу умовність тут приймаємо наступне:

Обидва критерії (не російський, не сучасний) задовольняються у випадку, якщо слово функціонує в період до виокремлення староукраїнської та староросійської мов (згрубша – слово фіксується бодай у ХІІІ столітті), і/або простежується етимологічно до принаймні праслов'янської форми.

 
Такі наліпки розповсюжувала партія ВО "Свобода" у 2007 році. Виявляється, це була дезінформація - слова, які стали матюками, існують в українській мові з XII століття

Поїхали. Далі будуть матюки.

1) Бл*дь. Найочевидніше слово у нашому хіт-параді. Походить від слова блѫдъ (чит. "блонд"), яке дослівно означало "блудити", і в тому самому сенсі теж. Семантичної різниці між словами "бл*дь" і "блудниця" немає взагалі, у зміні експресії винен природний розвиток мови, а не кляті москалі.

Для перевірки можна використати польську мову, де бл*дь таки зветься курвою, а от слово błąd означає "помилка" і читається точно так само. "Блуд" у значенні помилка вживається також у деяких діалектах української

2) Пи*да. Важко говорити про спорідненість словам "песть" і подібним, але є кілька але. Це слово з аналогічною семантикою присутнє в усіх слов'янських мовах, більше того, у давньопруській мові воно також є, і функціонує там як нейтральне. Плюс етимологія виводиться до праіндоєвропейського кореня *pei-sd-, "сідалище".

Тут варто зауважити, що до певного часу вагіна вважалась частиною дупи, а ряд мов позначає вагіну і анус одним і тим само словом. Іншими словами, праформа слова "пи*да" виникла раніше за більшість слів, які я використав, аби написати цей пост.

 
Слово "п..." в записах, датованих ХІІ століттям
3) *бати. Саме через "є". Тут все просто, є праслов'янська форма *jěbati, є праіндоєвропейська форма *ojebh-, семантика в усіх випадках однакова, емоційне забарвлення, як і у випадку з пи*дою, природний історичний процес, пов'язаний, імовірно, з табуйованістю поняття. Клятімоскалі ні при чому.
4) Х*й. Найтуманніше з усіх слів. Є версія про імперативну форму "ховати", як натяк на основну дію, але вона практично безпідставна. Трубачов стверджував, що слово походить від праслов’янського кореня *XŪ, "відросток" або "пагін" і є спільнокореневим до слів "хвоя" і "хвіст".
 
Слово "є...ти" теж зафіксовано в пам'ятках XII століття

Це найменш підтверджена гіпотеза з усіх, для обґрунтування подекуди вдаються до ностратичної гіпотези (залучаючи все, від албанської до уйгурської) і таки знаходять формальні збіги, але точного доведення поки не існує, як не існує серйозного застосування наявних методів для роботи з ностратичною гіпотезою

Алсо, слова "*бати", "пи*да" та "бл*дь" фіксуються як нормативні форми від берестяних грамот ХІІ століття до деяких серйозних літературних пам'яток , а всі вони разом із "х*єм" присутні щонайменше у наддніпрянському фольклорі та зафіксовані ще у середині ХІХ століття, тобто приблизно з початком серйозних досліджень фольклору в Україні взагалі.

Є, звісно, шанс, що це все запозичення, які протоукри перейняли від протомосковинів, але будьмо чесними: якщо ви здатні в це повірити – до цього місця ви не дочитали.

Джерело: "Фейсбук" автора.

Радомир Мокрик: Чи можливий справедливий мир?

Тепер багато говорять про "справедливий мир". Хоча очевидно, що кожен вкладає в це поняття якесь власне уявлення. Справедливого миру не буде. Бо неможливо відшкодувати українцям те, що вчинили росіяни. Коли ми говоримо останніми тижнями про "мир", ми зазвичай чомусь говоримо про територіальні поступки України. Ми говоримо про корисні копалини. Але ми не говоримо про українських військовополонених. Ми не говоримо про викрадених дітей. Ігнорування цих питань залишить жахливе відчуття кривди в українців.

Остап Українець: Стійкість віртуального

Одні ключові союзники підтримують ворога, інші друзі досі кволі на рішучі рішення. Напередодні третьої річниці вторгнення ми знову зіткнулися з тривогою, що спиратися залишається лише на власні сили. Найближчим джерелом сили для нас тут має стати наш власний досвід, пам'ять про всі попередні випадки, коли ми не встояли - нагадування про те, наскільки страшні наслідки може мати наша зневіра сьогодні.

Сергій Громенко: Гірше, ніж злочин. Чому Росія почала велику війну з Україною

Повномасштабне вторгнення в Україну — фатальна помилка Кремля. Якби Володимир Путін знав, що не візьме Київ за три дні, він, напевно, не ризикнув би напасти. Однак і самим лише волюнтаризмом диктатора ситуацію не пояснити. Насправді велика війна стала підсумком внутрішніх процесів, які тривали в російській владі упродовж останніх 20 років. І без усвідомлення цього годі й сподіватися, що у Європі укладуть тривалий мир.

Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.