Спецпроект

Про єврейський погром у Львові 1 липня 1941 року

Вже друге століття життя показує тенденцію, яку я чув від галичан: з Вас почали, а Нами закушували. З моєю позицією погодився нарешті Джон-Павло Химка, канадський дослідник Голокосту у Львові. Нарешті, коли на конференції в Берліні і після неї я запитав істориків: чи був би Голокост в Україні, як би не німецька нацистська ідеологія та агресія. Відповідали всі, запитання правильне, не був би!

Я отримав багато інформації і кінофотодокументів. Усі вони вражають жорстокістю місцевих маргіналів та праворадикальних бандитських елементів по відношенню до єврейського населення Львова.

Жодне з тих джерел не об'єднує ці криваві події з лихоліттям попередніх років і жорстокою антисемітською пропагандою німецьких нацистів, яку вони організували і спонсорували задовго до 1 вересня 1939 року в Європі і до 22 червня 1941 року.

Саме ця пропаганда доповнилась жорстокістю совєцької комуністичної тиранії 1939-1941 року, де на єврейський народ було вилито численні ріки брехні замішаної ще й на релігійному протистоянні.

У цих умовах простій людині зрозуміти, де правда, а де брехня, було тяжко. Винуваті українські лідери того часу, які не зробили практично нічого, аби спинити народний гнів простолюдинів, не зрозуміли що не можна вірити брехні пропаганди банди німецьких нацистських злочинців і комуністів, не взяли до уваги гуманітарні аспекти історії добросусідства і спостерігаючи лише за цими процесами, мовчки стали посібниками нацизму на якийсь час.

Але головними винуватцями були й залишаються німецькі нацисти і комуністи, бо саме їх протистояння стало одною з причин кривавої війни, яка спричинила Голокост євреїв і забрала життя десятків мільйонів жертв війни.

Світовій цивілізації був нанесений нищівний удар. Я ніколи не приєднаюсь до пропаганди, закладеної в репортажі про майстерно сплановані німецьким нацизмом погроми 1 липня не тільки у Львові, по всій окупованій території України, де говориться про українців як нацистських головорізів і не називаються основні винуватці: комуністична і німецька нацистська ідеологія як предтеча.

Нема їм виправдання і ніколи не буде, вони першочергові винуватці злодіянь, бо спонукали чернь до того. Український народ був втягнутий в цей процес масивною пропагандою, побудованою на брехні і напівправді.

У національному музеї Голокосту в Вашингтоні, США, цим засобам оболванювання народних мас німецьким нацизмом присвячений цілий зал документів. Український народ не має традицій знищення і поневолення інших народів, не має ворожості до будь-кого, в тому числі до євреїв — про це свідчить історико-культурна спадщина євреїв, яку по сьогоднішній день нищать ментально відсталі керівники влади, які продукують схеми нищення не тільки єврейської чи української спадщини, а навіть спадщини ЮНЕСКО, просуваючи хибні зміни до законодавства і є носіями антисемітизму.

Уже друге століття життя показує тенденцію, яку я чув від галичан: з Вас почали, а Нами закушували. З моєю позицією погодився нарешті Джон-Павло Химка, канадський дослідник Голокосту у Львові. Нарешті, коли на конференції в Берліні і після неї я запитав істориків: чи був би Голокост в Україні, як би не німецька нацистська ідеологія та агресія. Відповідали всі, запитання правильне, не був би!

Після цього з'явилась інша мотивація Голокосту від Тімоті Снайдера: Гітлер де бачив в євреях загрозу його ідеї створення Світової імперії під орудою німецького націонал-соціалізму, бо де євреї вміють єднати народи до протистояння диктатурам і унеможливлять Гітлера плани панування Світом.

Так чи інакше, засуджуючи злодіяння маргіналів-посіпак, ми повинні вчитись, як можна з людей зробити звірів, спонукаючи їх до цього звірячою пропагандою. Ми не маємо права відкинути на послугу нав'язаним ідеологічним протистоянням і розбрату, які на жаль ще по сьогоднішній день щедро спонсоруються — позитиви нашої спільної історії добросусідства з українцями та поляками.

Ми всі разом повинні зрозуміти, що в результаті весь Світ став учасником Голокосту, мовчки спостерігаючи знищення цілого народу, за що цілий Світ успадкував від тоталітарних режимів жорстоку деморалізацію суспільного життя, за що терплять брутально інфіковані сьогоднішні покоління.

Ми маємо це зрозуміти, і чим раніше тим скорше стане нам всім можливе світле майбуття. Не українці чи інші народи винуваті — антилюдські ідеології є чинниками Зла проти Людства.

Джерело: Форпост

Дивіться також:

Дж. Химка. "Львівський погром 1941-го: Німці, українські націоналісти і карнавальна юрба"

Юрій Шимко. Відкритий лист до керівника інституції, де працює професор Химка

Дж. Химка. Відповідь Юрію Шимку

Сергій Рябенко. Слідами "Львівського погрому" Джона-Пола Химки

Кілька слів про джерела: відповідь Джону-Полу Химці

Українська міліція Львова: "бандерівська" чи "робітничо-селянська"?

Мирослав Іванек : Міф про 100 тисяч жертв на Волині та Галичині

За польською історіографією, політичними актами та навіть законодавством — 40 тисяч вбитих поляків на Галинині, які разом із 60 тисячами на Волині, становить сакральну кількість 100 тисяч польських жертв на Волині та Галичині, які загинули в рамках "Волинсько-галицького геноциду, скоєного українськими націоналістами".

Андрій Сибіга: Консульство України в Дамаску існувало ще 100 років тому

Архіви доводять, що навіть у далекій Сирії ми не розбудовуємо свою присутність з нуля. І ми як держава не зʼявилися на політичній мапі світу в 1991 році нізвідки, попри всю російську брехню. Історія України та української дипломатії сягає століть та є тяглою від Княжої доби, Козаччини, УНР та до сучасності.

Євген Бойко: Як Львів відновлює музей Шухевича?

Початок 2024 року став трагічною сторінкою в історії Львова. У ніч на 1 січня російські шахеди влучили в музей Генерал-хорунжого Романа Шухевича, який зазнав значних пошкоджень. До початку повномасштабної війни музей Романа Шухевича налічував 600 оригінальних експонатів.

Юрій Юзич: Тенор хору Кошиця і ветеран Армії УНР

На фото – тенор хору Кошиця — ветеран Армії УНР Леонід Татарів. Задовго до війни він співав у хорі Свято-Михайлівськрго Золотоверхого чоловічого монастиря в Києві. А коли прийшли окупанти – зі зброєю в руках став на захист України. Один із тих, хто своїм співом зробили "Щедрик" всесвітньо відомим українським твором. І один із небагатьох учасників хору, який опісля в США зміг відчути популярність цієї української колядки.