Первомай. Про парад 1 травня 1986 року
У свідомість обивателя, який жив в часи глибокого застою, затурканого міфами про "дикий Захід" і "велику перемогу пролетаріатy" раптом увірвалася логічна думка: танцюючий на кістках борців і втоптуючий в бруд поезії дисидентів режим виявився імпотентом.
Першотравень для мене із шестирічного віку назавжди став днем безглуздя і втрати. Рішення про проведення - незважаючи на Чорнобильську катастрофу - демонстрації у 1986-му змінило життя нашої родини.
І для мене, малечі, День першотравневого безглуздого ходіння з кульками розпеченим асфальтом з усвідомленням наслідків перетворився на День безглуздя людської безвідповідальності.
Людські втрати, спровоковані бажанням приховати від людей факт аварії і продовжувати життя "ніби нічого не сталося", додали серед нас жертв "мирного атому". А тим самим, гадаю, додали нам свободи.
У свідомість обивателя, який жив в часи глибокого застою, затурканого міфами про "дикий Захід" і "велику перемогу пролетаріату над (потрібне дописати)" раптом увірвалася логічна думка: танцюючий на кістках борців і втоптуючий в бруд поезії дисидентів режим виявився імпотентом.
Брязкання перед усім світом атомною бомбою, яке підгодовувало гордість мас у кілометровій черзі за молоком, стало фікцією.
Номенклатура світової потуги, розімлівши від продпайків на державних дачах, забула про аскетичний фанатизм предків-будівників тоталітаризму, а з тим втратила контроль над ситуацією.
 |
| 1 травня 1986 року, урядова трибуна на площі Жовтневої революції (нині Майдан). Позаду видно готель "Москва" (нині "Україна"). Над гербом УРСР у чорному - перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький, праворуч від нього - голова Президії Верховної Ради УРСР Валентина Шевченко. Всі архівні фото надані Богданом НАГАЙЛОМ |
Духовного ворога, яким були дисиденти, ще треба було оцінити, а для цього бракувало інтелекту. Час силового спарингу із бандерівцями/лісовими братами минув, а "приручення атому" додавало відчуття всесилля.
Суспільство мирно спало, залишки воїнів затаїлися, поети мирно "освоювали" Колиму, дітки не сильно цікавилися школою, а більше джинсами.
Розслабленість провокує лінь. Лінь провокує невпевненість. Невпевненість провокує страх.
Радянський союз у 86-му повсюдно боявся. І коли раніше боявся вождів і чекістів, тепер боялися всі, хоч і різного. Номенклатура боялася рішень, люди боялися думок. Чорнобиль в одну ніч це зупинив. Страх невідомого атому заставив чиновників діяти, людей — думати.
Дії були хаотичними.
В країні, яка з першого класу готувала громадян бути солдатами атомної війни за панування пролетаріату, найефективнішим видом спецзахисту виявилася марлева пов'язка (рецидиви такої практики прийняття рішень добре помітні до сьогодні).
У країні трудового обов'язку добровольців гасити пожежу не забули обманути. Щоправда, згадали, що їх краще набирати з територій, де лояльність до влади була найменшою. Щоб заодно.
 |
| Святкова маніфестація на Хрещатику 1 травня 1986 року. Прохання до читачів допомогти з ідентифікацією людей на фото |
Рішення ж вивести дітлахів, матерів та батьків на першотравневий парад було демонстрацією "доброї міни про поганій грі" - блідою, але достойною копією рішення експортувати зерно у 1932-33-му.
Проте реальні партійні боси і творці міфів відійшли у небуття, тож намалювати образ ворога забулося. Святе місце пустим не буває. Відтак цього ворога, до якого так звик обиватель, останній же і почав хаотично шукати.
Думки були спорадничими.
Думати було страшно. Але ж людина істота мисляча. І образ ворога поволі, впродовж не одного року і не одного вбитого радіацією, став зрозумілим для мільйонів людей. Які усвідомили (а іншу думку їм нав'язати вже не спромоглися), що їхніх дітей, родичів, знайомих убито не "заради", а через халатність.
Що їх життя і мрії — ґвинтики системи показухи, а натягнута посмішка на демонстрації при зашкалюючому радіаційному фоні — елемент пропаганди.
Що безвідповідальність "верхів" породжена безвідповідальністю кожного, хто припинив чи так і не почав боротьбу за свободу і права людини.
Що негаразди — далебі не "трусы только семейным". Що добробут — далебі не ковбаса "по руб двадцать". Що жити спокійно в країні, де громадянин усунутий від прийняття рішень — страшно. Що намагатися жити спокійно у такій країні — безвідповідально.
 |
| Евакуація дітей із Києва. Кінець квітня-початок травня 1986 року. Прохання до читачів допомогти з ідентифікацією людей на фото |
Так Первомай 86-го став днем солідарності. Можливо, вимушеної і несвідомої. Бо навряд чи б совєтське суспільство добровільно вийшло на демонстрацію солідарності із загиблими пожежниками чи постраждалими жителями нового виду зони — атомної.
Втім, ця вимушена солідарність змусила всіх раніше чи пізніше глянути правді у вічі. "Open your mind!" — сказав Чорнобиль українцям вказівками Володимира Щербицького та Валентини Шевченко.
"Нікому не дано знати, чиїми вустами і коли Бог говоритиме до тебе", — пояснює кардинал Гузар. Чи змушуватимемо ми знову говорити до нас страшним способом?
Дивіться також:
1 травня. Плакати різних часів і народів. ФОТО
Першотравень у Києві. Наша столиця - колиска революції
1986: перше повідомлення про Чорнобиль у програмі "Время". ВІДЕО
КГБ і західні корпорації спільно приховували наслідки аварії на ЧАЕС
Початок Чорнобиля. КПРС ігнорувала попередження про можливу аварію
