Спецпроект

Волинська трагедія: Янукович і пастка для історичної пам'яті

Янукович може потрапити у пастку, вміло розставлену дружньою польською стороною. Наші високопосадовці неодноразово демонстрували неперебірливість у сфері історичної пам'яті, чим люблять користуватись не лише поляки.

Адміністрація президента України Януковича та секретаріат президента Польщі Коморовського активно готуються до події, яка за задумом мала б продемонструвати стратегічне партнерство країн та віддати данину історичній пам'яті.

На початок жовтня планується відкриття меморіалів жертвам українсько-польського збройного конфлікту 1943-44 років у Сагрині (Польща) та Острівках (Волинська область).

Волинська трагедія 1943-44 рр.: пошук між двома правдами

Такий хід для обох президентів є принциповим. З одного боку, Віктор Янукович хоче продемонструвати виборцям Заходу України свою прихильність та здатність хоч трохи бути "подібним на Ющенка".

Ексгумація 250 осіб з села Острівки, розстріляних у полі за кілька кілометрів від села. Фото: Павло Солодько

У свою чергу, його польський колега напередодні жовтневих виборів до Сейму прагне відібрати у Качинського голоси крайніх правих - так званих "кресов'яків", які обстоюють належність "кресів" (західних регіонів Литви, Білорусі й України, котрі були у складі міжвоєнної Польщі - ІП) до польських земель, часто зображаючи українців як різунів-гайдамаків.

Втім, є побоювання, що президент Янукович може потрапити у пастку, вміло розставлену дружньою польською стороною. Таку пастку, у яку неодноразово (а саме у Павлокомі та Гуті Пеняцькій) потрапляв Віктор Ющенко.

Будьмо відвертими, українські високопосадовці неодноразово демонстрували нам свою неперебірливість у сфері історичної пам'яті, чим люблять користуватись не лише поляки.

"Воїнам УПА" чи "повстанцям"? Як поляки реагують на написи на пам'ятниках

Ось і цього разу для нас готується "сюрприз". На відміну від української сторони, яка спокійно очікує на урочистості, у Польщі підійшли до цього більш прискіпливо. Адже громадськість цієї країни вже практично зазомбовано на "волинській різанині".

У багатьох наших сусідів не викликає жодних сумнівів той факт, що в 1943 році "зарізяки" із УПА прийшли у мирні польські села на Волині, спалили їх та вбили усіх мешканців.

Головний натхненник розкопок Леон Попек демонструє залишки мешканців Острівків. За словами археолога Олафа Попкєвіча (університет Миколая Коперніка в Торуні), значну частину кісток було розорано по колгоспному полю в радянські часи. Фото: Павло Солодько

При цьому ніхто не згадує про те, що жорстокі убивства та руйнування були з обох сторін, адже якраз тоді вибухнуло справжнє селянське повстання, яке спонтанно переросло у масштабний українсько-польський збройний конфлікт. Тому для польської сторони принциповим є виглядати більшою жертвою, аніж українська сторона.

Саме з цією метою проводиться маніпуляція цифр - кількість жертв в Острівках. Схоже, що польська сторона хоче, щоб ця кількість була значно вищою за число загиблих у Сагрині. За останній час у польських ЗМІ кількість зростала неймовірно: від 300 до 500, а згодом - понад 1 тисяча і аж до 1800.

Польські археологи знайшли в Острівках останки біля 250 жертв УПА

Після такого вільного поводження із цифрами польські археологи, які ведуть ексгумаційні роботи в Острівках, наразились на критику своїх колег із України.

Так, на спеціально скликаній прес-конференції львівські фахівці ствердили, що кількість віднайдених кісткових фрагментів людській тіл (черепів, костей) в Острівках викликає сумніви щодо озвучених у польських ЗМІ цифр. Зокрема, незначна кількість знайдених останків черепних коробок та довгих трубчатих кісток свідчить про штучне завищення кількості жертв у десятки разів.

Антрополог Ілона Теул (доктор медичних наук з Поморського медуніверситету в Щеціні) чистить щойно знайдене масове поховання на місці спаленої загоном УПА школи в сусідньому селі Воля-Островецька. Вже ідентифіковано 17 осіб. Фото: Павло Солодько

Викликає також сумнів методика, за якою польськими фахівцями обчислюється кількість жертв, адже фактично обрахунок ведеться, виходячи із кількості фрагментів тих чи інших кісток.

Аналогічний "подарунок" готується і в Сагрині. Нещодавно, польське державне телебачення TVP продемонструвало документальний фільм "Сагринь. Пам'ять, закарбована в камені".

Володимир В'ятрович: "Волинська трагедія - частина польсько-української війни"

Автори фільму озвучують офіційну позицію польської державної установи - Інституту національної пам'яті - з якої випливає, що насправді підрозділи Армії Крайової 19 березня 1944 року знищили не мирне село разом із його мешканцями, а опорну базу УПА. Якщо ж і були окремі акти насильства, то вони були одиничними, не носили масового характеру та розціненими як "людобойство" (геноцид) бути не можуть.

На пам'ятнику убитим полякам у Павлокомі є фраза "від рук українських націоналістів". На пам'ятнику убитим українцям у Павлокомі фрази про "польських націоналістів" немає

Кримінальну справу, порушену за фактом знищення Сагрині, було успішно закрито. Позицію ІПН у своїх  інтерв'ю підтвердили ветерани АК, учасники "штурму". Мовляв, у нас був суворий наказ знищувати лише "бандерівців", а мирне населення не чіпати.

Звідки тоді взялись понад 1200 жертв, викарбуваних на вже збудованому меморіалі, автори фільму не пояснюють.

Стрічка, безумовно, розрахована на польського глядача і призначена виправдати присутність президента Коморовського у Сагрині.

Чому українцям теж треба каятися за Волинь

Скандальність ситуації уже виходить на поверхню і не помічати її у Києві вже не можуть. Яким чином буде реагувати українська сторона зараз, і чи буде вона реагувати загалом - наразі не відомо.

А може, там розраховують, що буде як раніше. Прес-реліз для українських журналістів кардинально відрізнятиметься від прес-релізу для їхніх польських колег. Усі будуть задоволені. Зовні навіть буде подібно на "українсько-польське поєднання"...

"Історична Правда": найближчим часом читайте на ІП репортаж про розкопки в Острівках і Волі-Островецькій, де буде викладена позиція польських археологів.

Радомир Мокрик: Чи можливий справедливий мир?

Тепер багато говорять про "справедливий мир". Хоча очевидно, що кожен вкладає в це поняття якесь власне уявлення. Справедливого миру не буде. Бо неможливо відшкодувати українцям те, що вчинили росіяни. Коли ми говоримо останніми тижнями про "мир", ми зазвичай чомусь говоримо про територіальні поступки України. Ми говоримо про корисні копалини. Але ми не говоримо про українських військовополонених. Ми не говоримо про викрадених дітей. Ігнорування цих питань залишить жахливе відчуття кривди в українців.

Остап Українець: Стійкість віртуального

Одні ключові союзники підтримують ворога, інші друзі досі кволі на рішучі рішення. Напередодні третьої річниці вторгнення ми знову зіткнулися з тривогою, що спиратися залишається лише на власні сили. Найближчим джерелом сили для нас тут має стати наш власний досвід, пам'ять про всі попередні випадки, коли ми не встояли - нагадування про те, наскільки страшні наслідки може мати наша зневіра сьогодні.

Сергій Громенко: Гірше, ніж злочин. Чому Росія почала велику війну з Україною

Повномасштабне вторгнення в Україну — фатальна помилка Кремля. Якби Володимир Путін знав, що не візьме Київ за три дні, він, напевно, не ризикнув би напасти. Однак і самим лише волюнтаризмом диктатора ситуацію не пояснити. Насправді велика війна стала підсумком внутрішніх процесів, які тривали в російській владі упродовж останніх 20 років. І без усвідомлення цього годі й сподіватися, що у Європі укладуть тривалий мир.

Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.