Спецпроект

Шматок металу на засмальцьованій сорочці

Звичайно, в буденному житті він ходив, як і положено - красивий і доглянутий. А до людей - в дуже поношених речах... Чи щоби показати свою скромність, чи щоби морду не набили...

Помер Микола Залудяк - в моєму сприйнятті один із стовпів ще совєтської Полтавщини. Маю два спогади про те, як він ще рулив у Кременчуці партією. До речі, мій батько чимось на нього був схожий і любив ходити так поважно, тож їх час від часу плутали...

Перший спогад - ще дитячий. Пішли ми з батьками до краєзнавчого музею, я зовсім пуцвірок була, може ще в школу не ходила, а як ходила, то десь перші класи. І застали ми, як шановне керівництво міста вже музей оглянули і музейники вручали їм якісь значки. Партійці відмовлялися - нащо воно їм треба, а екскурсоводи наполягали - беріть-беріть, це в нас традиція така, усім відвідувачам значки давати.

Я то почула і дуже зраділа, бо якраз був період захоплення значками. Тож, огляд експозиції пройшов у мріях і підрахунках: це якщо всім відвідувачам дають, то принаймні мені аж три значка дістанеться, бо ж з мамою і татом іду... І яким жеж гірким було моє розчарування, коли при виході з музею жодна курва (перпепрошую шановне товариство) нас не зустріла і жодного значка не дала...

Вочевидь, це була перша зустріч з брехнею. Я вже не пам'ятаю, що я тоді казала, а батьки цей епізод довго згадували і говорили, що я довго повторювала: "Боже, які тільки люди брехливі бувають...". Нє, ну справді, от нафіга тим партійним бонзам якісь захудалі шматочки металу. А дитині - радість би була....

А другий спомин - про мітинги, які в кінці вісімдесятих - на початку 1990-х відбувалися. І ви би бачили, в яких засмальцьованих карточках з'являлися на ці мітинги, тоде ще екологічної спрямованості, тодішні партійці, серед яких був і Залудяк.

Звичайно, в буденному житті він ходив, як і положено - красивий і доглянутий. А до людей - в дуже поношених речах... Чи щоби показати свою скромність, чи щоби морду не набили,  чи щоби не виділятися з натовпу.... Але тоді для чого на сцену пертися?

Але нічого, як бачите, партійці колишні дуже гарно прилаштувалися і при всіх попередніх владах. І морду йому не набили, і в 1992-1998-му роках губернатором Полтавщини встиг попрацювати. Але все одно в 69 років помер.

Рефат Чубаров: Заява Меджлісу кримськотатарського народу щодо неприпустимості визнання Криму російським

Меджліс кримськотатарського народу – вищий представницький орган корінного кримськотатарського народу України – категорично відкидає будь-які пропозиції або дії, спрямовані на визнання російськими тимчасово окуповані території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які є невід’ємною складовою частиною України в її міжнародно визнаних кордонах.

Олексій Мустафін: Гюнтер Гійом: шпигун, що керував справами німецького канцлера

Вранці 24 квітня 1974 року західнонімецька поліція затримала Гюнтера Гійома, особистого референта федерального канцлера Віллі Брандта. Двері будинку, де він жив разом з дружиною, референт відкрив «гостям» сам - як кажуть, у домашньому халаті. У чому його можуть звинуватити, Гійом вочевидь здогадувався, тому й не став відмовлятися, а одразу заявив: "Я офіцер Національної народної армії НДР та співробітник Міністерства державної безпеки. Прошу шанувати мою честь офіцера".

Олександр Зінченко: Чергова провокація з могилою українців на горі Монастир у Польщі

Що залишається польським правим, коли вони за 8 років нічого не змогли зробити, займаючись дрібними повокаціями та махінаціями у питанні складних питань спільної історії? Правильно - нові провокації, в сподіванні, що травмовані війною українці влаштують істерику та зупинять роботи в Пужниках і Углах.

Олексій Мустафін: Григорій VII: папа, який диктував свою волю монархам

22 квітня 1073 року у Римі ховали папу римського Олександра II, який спочив напередодні. В найурочистіший момент - той самий, коли на похоронах світських володарів вимовляють сакраментальні слова «монарх помер, і хай живе монарх» - з натовпу, що зібрався в Латеранській базиліці, раптом почали лунати крики. «Невідомі прихильники» вимагали визнати новим понтифіком архидиякона Гільдебранда.