Спецпроект

Вісім відсотків об'єму, не рахуючи душі

27 жовтня Матвєєв розстріляв 208 осіб, 2 листопада - 108, 3 листопада - 265, 4 листопада - 248, а за кілька днів - ще 210. Звичайна чекістська робота...

 ...Влітку 37-го особлива трійка Управління НКВС Леніградської області (начальник УНКВС Л.Заковський, його заступник В.Гарін і прокурор Ленінграда Б.Позерн) присудила до розстрілу велику групу (всього 1825 осіб) в'язнів Соловецької тюрми особливого призначення (рос. - СТОН).

Багато років не було відомо, де і коли червоні кати виконали свій варварський вирок.

Найчастіше згадували власне Соловецькі острови, була й інша версія: в'язнів нібито посадили на баржі, які згодом просто потопили в Білому морі... і ось, нарешті, тримаю в руках документи зі спецсховищ КДБ (нині ФСБ Республіки Карелія).

На кожному - гриф "Цілком таємно". Навіть мертвими розстріляні були небезпечними свідками проти радянського режиму...

16 жовтня 1937 року комісар держбезпеки I рангу Заковський складає 2 документи: перший на ім'я начальника СТОНу Апетера з наказом "негайно видати 1116 осіб, засуджених до розстрілу - відрядженому для виконання вироків... капітану Держбезпеки тов. Матвєєву М.Р."; другий - це розпорядження з грифом "тільки особисто" власне Матвєєву з наказом "розстріляти".

Масове вбивство невинних людей проходило в три етапи.

Останню групу (198 в'язнів) розстріляли на Великому Соловецькому острові в районі "спецкомандировки" Ісаково 17 лютого 1938 р.

Перед тим групу з 509 "соловчан" вивезли до Ленінграда (документи про виконання вироку від 8 грудня 1937 р. підписав старший лейтенант А. Полікарпов).

До останнього часу доля 1116 засуджених лишалася невідомою. Тепер картина виглядає наступним чином: 27 жовтня Матвєєв розстріляв 208 осіб, 2 листопада - 108, 3 листопада - 265, 4 листопада - 248, а за кілька днів - ще 210. П'ятеро засуджених до найвищої міри не потрапили на місце страти (один помер у тюрмі, а чотирьох відправили етапом у Ленінград, Одесу та Київ - і вбили вже там).

Місце загибелі 1111 мучеників - 16-й кілометр траси Мєдвєж'єгорськ-Повенець у Карелії. За наявними документами вдалося простежити їхній останній маршрут.

СПИСОК РОЗСТРІЛЯНИХ В УРОЧИЩІ САНДАРМОХ

Морем їх перевезли до містечка Кемь, звідти залізницею до Мєдвєж'єгорська, де знаходився слідчий ізолятор Біломорсько-Балтійського каналу (він вміщав не менше 300 чоловік). З СІЗО смертників зі зв'язаними руками на автомашинах відвозили до лісу в урочище Сандормох, де Матвєєв особисто (іноді за допомогою помічника коменданта УНКВД Ю.Алафера) розстрілював людей пострілом у потилицю з револьвера.

Щодня по двісті осіб... Звичайна чекістська робота.

10 листопада капітан відзвітував нагору, що справу зроблено. і вже 20 грудня на нього чекав приємний сюрприз - цінний подарунок і орден Черноної Зірки - "за успішну боротьбу з контрреволюцією". Його сучасник писав: "Бив березовими палками контриків по головах, по спинах - всіх, хто під гарячу руку попаде". Засуджених розстрілював "быстро, точно и толково".

Після "викриття" Єжова великі й малі енкаведистські начальники самі опинилися за гратами. Матвєєв також - "за зловживання владою".

З протоколу допиту від 13 березня 1939 р.: "Питання: Ви брали участь в операціях з виконання вироків стосовно засуджених до найвищої міри покарання?

Відповідь: Так, у таких операціях я участь брав неодноразово, починаючи з 1918 р. з перервою з 1923 по 1927 рр... В 1937 р. вироки виконували безпосередньо я, Матвєєв Михайло Родіонович і Алафер, а решта членів бригади мали інші обов'язки...".

Відтак багаторічного садиста-вбивцю також засудили. Велінням тієї самої "революційної совісті".

Ділянку в лісі, де вбито тисячі людей, знайшли цілком випадково. Якось пригадалося, що ще в 50-х роках екскаваторник із Повенця під час будівництва дороги викопав людські кістки. Тоді він їх закопав - "подалі від гріха".

Потім - перед самою смертю - відкрив шпаринку один із місцевих мешканців-учасників розстрільних акцій НКВС. Сорок чекістів "працювали" вночі, мешкали в наметах під охороною. Виправдовуючись, говорив, що якби відмовився вбивати, то і його б розстріляли.

У 1994 році бульдозерист, працюючи в піщаному кар'єрі в урочищі Сандармох, знов знайшов черепи із характерними дірочками і... знову закопав. Страх.

1 липня 1997 р. голова "Меморіалу" Карелії Юрій Дмітрієв нарешті знайшов перше поховання, братську могилу: "Побачив на грунті провалля правильної геометричної форми - якщо 15--20 см, то в могилі осіб сорок".

Від людини залишається лише вісім відсотків об'єму. Бо ж душа невинно убієнних відлітає до неба...

Богдан Червак: Андрій Мельник і масакра у Львові 1925 року

16 вересня 1925 року серед ночі озброєні кийками охоронці вривалися у тюремні камери, силоміць викидували на коридор в'язнів і там починали їх бити кийками. У камеру, де перебував Андрій Мельник, направили двох головорізів Бора і Стонжка, що мали садистські нахили.

Олексій Мустафін: Свідок Армагеддона

Навесні 1457 року до нашої ери в долині біля міста Мегіддо фараон Тутмос III Менхеперра – найбільший з найвідоміших нам завойовників в історії Давнього Єгипту – здобув найблискучішу свою перемогу. Цю битву вважають першою детальною описаною битвою в історії людства. І місцем останньої битви добра і зла, біблійним Армагеддоном.

Олексій Макеєв : Що таке свобода? Український переклад Берлінської промови

Цього тижня виголосив на запрошення Фонду Фрідріха Науманна ХІХ Берлінську промову про свободу. Це традиційний для Берліна захід, який відбувається прямо біля Бранденбурзьких воріт. Раніше в різні роки промовцями були, наприклад, премʼєри Естонії Кая Каллас, Нідерландів Марк Рютте, британський історик Тімоті Ґартон Еш чи колишній Федеральний президент Німеччини Йоахім Ґаук. Вперше – українець.

Антон Дробович: 10 принципів меморіалізації війни

Хоча повномасштабна війна за нашу незалежність і досі триває, проте громади, родини загиблих і суспільство загалом не відкладають справу увічнення пам'яті та збереження правди про її перебіг до закінчення бойових дій. Для багатьох це можливість зберегти гідність людей і єдиний доступний спосіб установити соціальну й історичну справедливість.